Аналіз твору Джорджа Бернарда Шоу «Дім, де розбиваються серця»

Аналіз твору Джорджа Бернарда Шоу «Дім, де розбиваються серця»

У 1913 р. п’єсою «Дім, де розбиваються серця» Дж. Б. Шоу розпочав другий період своєї творчості, завершивши її в 1917 р. — наприкінці Першої світової війни, яка спричинила крах його фабіанських ілюзій стосовно ролі ліберальної інтелігенції в житті суспільства. Відповідальність за тогочасні трагічні події автор адресував представникам англійської інтелігенції, які, не будучи безпосередніми винуватцями, об’єктивно сприяли їх виникненню.
Розкриваючи символічний сенс драми, він зауважував: «“Дім, де розбиваються серця” — це не лише назва п’єси […] а вся культурна і зманіжена передвоєнна Європа, котру абсолютно безвольні, розслаблені тепличною атмосферою віталень люди віддали у владу підступного невігластва й бездушної сили». На підтвердження цього у фіналі твору виникає символічний образ корабля, що збився з курсу і пливе у невідомість із капітаном, який залишив свій капітанський місток, і командою, котра збайдужіло чекає страшної катастрофи.
У підзаголовку Дж. Б. Шоу називав свою п’єсу «фантазією в російській манері на англійські теми», акцентуючи на зв’язку її з п’єсами Л. Толстого, особливо А. Чехова, якого вважав руйнівником «сентиментальних ідеалів» освіченого суспільства. Як і Чехова, його цікавили душі, «розбиті серця» мешканців Дому, які бездумно розтринькують культурне багатство нації.
У п’єсі реалізм Дж. Б. Шоу звертається до символіки, філософського інакомовлення, фантастики, політичного гротеску. Згодом парадоксальність гротескних ситуацій і фантастичність художніх образів стає органічною ознакою його драматургії, особливо яскраво виявляючись у політичних екстраваганціях. Залишаючись, по суті, «драмами ідей», вони наснажені проблемним змістом і слугують сатиричним цілям, відкриваючи глядачеві, читачеві очі на справжні реалії політичного життя.


У п’єсі «Візок з яблуками» автор у гротескно-ексцентричній формі розкриває важливі особливості суспільно-політичної ситуації в Англії першої третини ХХ ст. В центрі її — дискусія про політичну владу, яку уособлюють король Магнус і його кабінет міністрів. Демократично обрані міністри відстоюють конституційні засади правління в країні, король — нічим не обмежену самодержавну владу. Істинна сутність конфлікту не в протистоянні самодержавства і демократії, яку Шоу гостро висміяв, а в «їх обох і плутократії». Плутократія, зазначав він у передмові до п’єси, «зруйнувала королівську силу під приводом захисту демократії, купила й знищила демократію як таку». І король, і міністри — не більше ніж маріонетки в політичній грі. «Король — це ідол, створений купкою плутократів, щоб їм було зручніше керувати країною…», — проголошує король Магнус.
Дж. Б. Шоу широко використовує в п’єсі прийоми гротеску й парадоксу. За допомогою алогічних, парадоксальних ситуацій він показує неприродність тогочасного англійського суспільства і його державності. Відмова автора від традиційної художньої і сценічної достовірності на користь широкої філософської дискусії була оцінена Б. Брехтом, який назвав Шоу «творцем інтелектуального театру ХХ століття».
У 20—30-ті роки ХХ ст. п’єси Дж. Б. Шоу стараннями перекладачів Є. Ржевуцької, М. Пінчевського стали доступними й українською мовою. Наприкінці ХХ ст. вони побачили світ і в інтерпретаціях Д. Паламарчука та О. Сенюка.

Аналіз твору Джорджа Бернарда Шоу «Дім, де розбиваються серця», дім де розбиваються серця читати, дім де розбиваються серця скорочено, дім де розбиваються серця проблематика, дім де розбиваються серця детальний переказ, дім де розбиваються серця переказ, дім де розбиваються серця читати українською

Комментарии закрыты.