Бердяєв Микола Олександрович

Бердяєв Микола Олександрович (1874—1948) — російський філософ, соціолог, публіцист. За свої погляди переслідувався більшовиками, емігрував до Франції. Зарубіжні наукові кола визнали його як видатного мислителя. Бердяєв Микола Олександрович досліджував історіософські проблеми свободи та кризи культури, розмірковував над шляхами російської та всесвітньої історії ХХ ст. Філософські переконання Бердяєва Миколи Олександровича ґрунтувалися на своєрідному трактуванні особистості, оригінальній концепції свободи, самобутньому розумінні есхатологічного «сенсу» історичного процесу. Бердяєв Микола Олександрович вважав, що ані чоловік, ані жінка самі по собі не є образом і подобою Божою, тільки з’єднуючись в любові, вони утворюють цілісну особистість, подібну особистості Божественній. Віддаючи належне марксизму як соціологічній доктрині, Бердяєв Микола Олександрович заперечував його претензії на статус філософії історії, оскільки цьому вченню властиве ототожнення духовної істоти, «загальнолюдини» і людини класової, групової, егоїстичної з прагматичними, вузькими цілями та цінностями. Бердяєв Микола Олександрович викривав антилюдську сутність більшовизму. Найбільшим внеском Бердяєва Микола Олександровича в діалектику російської та світової думки були його філософські побудови в сфері моралі. Ідеї Бердяєва Миколи Олександровича помітно вплинули на розвиток французького екзистенціалізму та персоналізму, на соціально-філософські концепції «нових лівих» течій у Франції 1960—70.

Науковий спадок Бердяєва Миколи Олександровича — це широка палітра різноманітних соціально-філософських і соціологічних думок та ідей про розвиток людського суспільства, особливості цивілізацій Заходу та Сходу, долю Росії, соціальну психологію різних народів, релігійну свідомість та ін. Істинною соціологією, за Бердяєвим, може бути тільки персоналістична «апофатична» соціологія, яка визнає єдиною соціальною реальністю конкретну особистість і відмовляється давати дефініцію таким символам, як суспільство, клас, нація тощо. На перетині цих двох методологічних вимог народжується знаменитий бердяєвський парадокс: не людина — частина суспільства (класу, нації тощо), а суспільство (клас, нація) є частиною людини. Проект «апофатичної соціології Бердяєв Микола Олександрович не реалізував з тієї причини, що, будучи ідеалом, він не може бути здійсненим у «об’єктивованому» світі. Однак його ідеї мали великий вплив на ідеологію російського солідаризму.

Бердяєв Микола Олександрович

Комментарии закрыты.