• Гороскоп 2016

Богдан Лепкий, пісня«Видиш, брате мій…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Богдан Лепкий, пісня«Видиш, брате мій…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Пісню «Видиш, брате мій…» Б. Лепкий написав під враженням від перегляду драми С. Виспянського про польський національно-визвольний рух 1830—1831 рр., дійових осіб якої — мужніх повстанців — М. Сивіцький порівняв із журавлиним вирієм. Про історію її створення Б. Лепкий згадував: «Я вертав з театру, з драми Виспянського “Ніч листопадова”, під ногами шелестіло пожовкле листя, а над головою лунали крики відлітаючих журавлів. Вірш склався немов сам із себе, без мого відома і праці.
До його підібрав музику мій брат, Лев Лепкий, січовий стрілець, і ця композиція стала улюбленою стрілецькою піснею». Це було далекого 1910 р., хоча твір помилково роблять на два роки молодшим.
Уперше текст «Журавлів» (саме так називався вірш Б. Лепкого) було надруковано у жовтні 1912 року у львівському літературно-мистецькому часописі «Неділя». Під ним стояв літературний псевдонім Б. Лепкого Нестор.
Пісня має всього лишень три строфи. Рядки короткі, найдовші мають вісім складів. Вони з особливою експресивністю, максимальною точністю відображають почуття людини, котру доля закинула в чужий край. Тому пісня швидко стала популярною серед українських емігрантів.
Ліричний герой, звертаючись до свого товариша, якому близькі й зрозумілі його переживання, із сумом повідомляє, що журавлі відлітають у вирій. Довгим сірим шнурком тягнуться вони в синьому небі, прощаючись з домівкою.
У тексті немає складних художніх засобів, усе просто й зрозуміло, і в цьому — його сила. Пісня побудована у формі розгорнутого порівняння: журавлі, що відлітають у вирій, задушевне звертання до друга, епітет «сірий», тужлива мелодія породжують тривогу, яка з кожним словом посилюється. Пісня звучить як щира сповідь тих, хто покидає рідну оселю:

Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.

Остання строфа особливо загострює почуття суму і журби. Звуконаслідувальні слова «кру! кру! кру!» увиразнюють імпресіоністичний образ журавлиного ключа. Кожне «кру» дає змогу не тільки почути, а й уявити силуети птахів. Розгортаючись паралельно, зорові та слухові образи створюють дивовижно сумну картину:

Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.

У трагічні роки Першої світової війни ця пісня була своєрідним реквіємом за загиблими у кривавих січах початку ХХ ст. Виконували її українські січові стрільці. Долетіла вона і до Наддніпрянщини: «…Співали військовополонені галичани, щойно повернувшися зі своїх каторжних робіт: дробили каміння на бруківку біля Ланцюгового мосту. Свою пісню вони заспівували щовечора, ніч у ніч, і була це неначе вечірня молитва перед тим як відійти до сну. Вони співали її от уже котрий день, котрий місяць і не перший рік. І була це навіть не пісня, а молитва-благання: поклик о поміч!..
…Цю пісню вже добре знали на Печерську. І коли зринала вона з провалля під Черепановою горою, по всіх печерських садах, по схилах і горбах від Кловської до Косого капоніра, всі інші співи враз ущухали. Люди слухали сумної мелодії та трагічних слів і журилися разом з піснярами над гіркою долею», — так писав у романі «Реве та стогне Дніпр широкий» Ю. Смолич. Нині пісня звучить у хоровому виконанні.
Поезія «Видиш, брате мій…» Б. Лепкого вплинула на багатьох українських письменників, її відгомін вчувається у «Заметілі» Р. Купчинського, повісті «Чуєш, брате мій», романі «Червоні троянди» М. Івасюка, повісті-казці «Пригоди журавлика» В. Нестайка, повісті «Чуєш, брате мій» Ю. Хорунжого.

Богдан Лепкий, пісня«Видиш, брате мій…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.