«Божественна комедія» — головний твір Данте.

«Божественна комедія» — головний твір Данте.

Ідейно-політична та художня думка поета. і водночас найвизначніший твір усієї літератури європейського середньовіччя. Данте назвав свій твір «Комедією». У середні віки комедією називали твір із сумним початком і щасливим кінцем, написаний народною (а не латинською) мовою. Епітет «божественна» додали до назви нащадки, бажаючи наголосити на величному смислі Дантового твору.

За своїм жанром «Божественна комедія» — поема. Тема поеми — зображення уявної мандрівки поета у потойбічний світ. Данте сподівався, що, читаючи його книгу, людина разом з ним подумки пройде через суворі випробування та страждання, очиститься від гріхів і піднесеться душею до праведного, благочестивого життя. Данте вірить у людину, в її духовні сили. У вигнанні чітко виявилися прагнення Данте допомогти людям стати досконалішими, знайти гармонію. 1301 рік — вигнання, вважає, що заблудився на життєвому шляху, переносить цей стан на все людство. Егоцентризм — абсолютизує свої почуття й думки. Людство треба привести до Бога, сам Данте приходить до нього через любов до Беатріче. Сюжетом комедії Данте обирає стан душі після смерті, він хотів алегорично показати, що людина в силу волі підпорядкована правосуддю, що нагороджує або карає. Поема на італійській мові, було багато критики з боку прихильників Данте. Але Данте говорив, що хоче бути зрозумілим тисячам, а не десяткам. Літературний твір сприймався буквально. Жанр твору — візія, дуже популярний. Велика відмінність: герой середньовічних візій завжди істота пасивна, він тільки сприймає те, що йому показують. Герой Данте відрізняється активністю, це ріднить його з Епохою Відродження. Активність проявляється в тім, що він завжди сам висловлює оцінку діяльності грішників. Характерне особисте відношення, немає вигаданих персонажів — всі літературні герої це історичні діячі й сучасники Данте. Взаємини в реальному житті відігравали велику роль. «Божественна комедія» написана дуже складно. Її варто розуміти в 4 вимірах: буквальний, алегоричний, моральний й анагогічний (що веде угору). Буквальний: зображення доль людей після смерті. Алегоричний: розкрити ідею відплати й утримати людину від зла — мета Данте. Моральний: прагнення людини до єдності й гармонії з Богом. Анагогічний — прагнення поета оспівати благодатну силу любові до Беатріче, що прояснила свідомість поета, і показати, як через любов до Беатріче він прийшов до Бога. Ідея: усе в цьому світі взаємозалежно. Воздаяння залежить від людського поводження. Реальному життю хотів протиставити ідеальний світ вічності, що має єдиний початок. Ідея всесвітньої гармонії відбивається в гармонії твору. Ідея трійці: три частини поеми (кантики), кожна з 33 пісень, у цілому 100 пісень. Починає твір пролог. Героїв теж три: Беатріче, Данте й Вергілій. Беатріче з’являється тільки у третій частині, Вергілій — у перших двох. Немає вигаданих персонажів. Одне тлумачення головних осіб: Данте — людина, Вергілій — розум, Беатріче — душа.

Особлива рима — терцина. У пролозі: початок з однієї сторони простий, з іншого боку — дуже складний. Данте перебуває на середині життєвого шляху. У Середньовіччі це було 35 років. Час дії — приблизно 1300 рік. Він заблудився, і вважає, що все людство теж заблудилося. Пора року — весна, тому що в момент його сходження в пекло він говорить, що потрапив під ті ж зірки, що й коли зустрів Беатріче, а зустрів він її навесні. Божий світ був створений навесні. Весна — початок. Церква тяжіла до уніфікації, а тут ми бачимо авторське его. Его Данте незвичайне. На його шляху йому заважають три символічних звірі — три найстрашніші гріхи, на думку Данте. Це пантера (рись), лев і вовчиця. Рись — хтивість, пантера — уособлення олігархічної влади у Флоренції. Рись він обходить. Лев — це гордість, а також політична тиранія монарха й держави, він був на гербі Флоренції. Обходить і його. Найстрашніший — жадібність, вовчиця. Вергілія послала до Данте Беатріче. Данте не хоче спускатися в пекло, його лякає напис над ворітьми пекла. Вергілій умовляє ім’ям Беатріче, вона не просто жінка.

Данте звертається до пристрастей першим у світовій літературі, робить їх предметом зображення. Це людський образ. Прислів’я: «Дорога в пекло вимощена добрими намірами». Грішники у вищих колах пекла найчастіше попадають туди за благі наміри. Нижчі кола — закоренілі злочинці, але є й виключення. У вищих колах є надія на прощення. Перед ворітьми пекла Данте зустрічають сонні юрби грішників. Вергілій говорить, що це жалюгідні душі, що вони не варті слів. Ці люди не робили ні добра, ні зла. Епітети: незначні й жалюгідні, більше ніде в комедії таких епітетів немає.

1 коло — Лімб. За традиційною версією там мучились язичники, що народилися до появи Христа. Данте переглянув цю версію, він не хоче мучити нехрещених дітей і праведників. Тут ніхто не мучиться. Він збирає окремо кращих поетів — 6 імен: Гомер, Горацій, Овідій, Вергілій (якому єдиному даровано привілей переміщатися по всіх колах пекла), Лукіан і сам Данте. Тут же й біблійні старці, багатьох Христос потім забирає в рай. Перед другим колом пекла вартує Мінос — напівдракон. Він судить грішників, обертає хвіст навколо себе, скільки зворотів — таке коло пекла. Данте намагається співвіднести гріх і покарання.

2 коло — сладострасники, покарання за вихор пристрастей — чорний вихор, у якому мучиться душа. Фігури трагічного пекла — Франческа Доріміні й Паоло. Їхня історія була в усіх на слуху, тому в книзі не пояснюється, хто це. Це єдині душі, які Данте не розділяє. Їхня історія по-людськи вразила Данте, хоча він їх і засуджує (особистісне ставлення). Дві флорентійські сім’ї ворогували настільки довго, що забули, через що почалася сварка й вирішили помиритися. Примирення зазвичай скріплювалося шлюбом. Це повинні були бути Франческа й Джанчотто, старший у сім’ї син. Джанчотто був дуже негарний. Франческу вирішили обдурити. Тоді через далекі відстані можна було женитися по розписці. При вівтарі стояв довірений Джанчотто його молодший брат Паоло, Франческа думала, що це і є її чоловік. Вони закохалися, коли приїхав Джанчотто, він застав їх разом у спальні. Він кинувся зі шпагою на Паоло, але перед ним стала Франческа, і він простромив обох однією шпагою. Їхня історія надихнула багатьох.

3 коло — ненажери, стереже Цербер. Вергілій заліплює йому пельку грудкою бруду. Фігури комічного пекла — наприклад, недавно померлий ненажера Чакко (флорентієць). Він кидається до Данте з обіймами, хоча вони не знайомі. Фізичні страждання грішників не такі страшні, як духовні. Померлі не знають, чим закінчуються земні справи. Ідея: людська душа жива, поки людину пам’ятають. Тому Чакко просить Данте нагадати людям про його існування.

4 коло — скупарі й марнотратники.

5 коло — болото Стікс. Грішники прирівнюються до жаб, які висувають рильце. Тут гнівні. Тут, через Діт, починається спуск у нижнє пекло. Діт — місто дияволів.

6 коло — єретики й всі політичні противники, навіть живі. Вони горять заживо у вогненних гробницях. Виключення: не в гробниці один з вождів партії гібеллінів Фарінато Деліо Уберті, але він падає туди після розмови з Данте.

7 коло — убивці. Перед ним Мінотавр. Три пояси. Треба переплисти через рів крові, перевозять кентаври. 1 пояс — теперішні вбивці — ґвалтівники над ближнім і його надбанням, вони горять у киплячому рові із крові. 2 пояс — самогубці, позбавлені людської форми — дерева. 3 пояс — ґвалтівники над єством. Палаючий пісок, дощ і змії.

8 коло — ошуканці. По церковних канонах вони разом зі зрадниками перебувають у чистилищі. 10 щілин. 1 рів — Ясон. 2 — любителі лестощів. 3 — продавці індульгенцій і всі Папи римські. Далі — брехливі радники, Улісс. 9 — рів — Бертран де Борн.

9 коло — зрадники. Перенаселене. Оцеро Каціт, у середині Сатана—Люцифер. 3 пояси. Найнижчий називається Джудекка. Там скрізь лід і мерзлота, трагічний і комічний ефект. Знаходяться там Бокко із гвельфів, граф Уголіно. У пащі Люцифера Брут, Іуда й Кассіль.

«Божественна комедія» — головний твір Данте

Повернутись на сторінку Зарубіжна література

Комментарии закрыты.