Будова, композиція та прийоми написання різних творів

Будова, композиція та прийоми написання різних творів

Твір — це особливий жанр письмового висловлювання.

 

У процесі написання твору необхідно:

  1. показати свої знання за темою;
  2. продемонструвати вміння аналізувати;
  3.  проявити самостійне мислення;
  4. виразити особисте ставлення до теми, героя, проблеми;
  5.  показати володіння навичками логічно, послідовно, аргументовано висловлювати свої думки, погляди;
  6. продемонструвати грамотність, високий рівень володіння мовою.

 

Композиція твору:

  1. Вступ (Зачин)
  2. Основна частинна
  3. Закінчення (висновок)

Відсутність у творі одного з елементів композиції розглядатиметься як помилка та враховуватиметься при виставленні оцінки (балів).

Композиція твору має бути продуманою і чіткою. Усі основні думки твору необхідно старанно обґрунтовувати.

Вступ(зачин)

Вступ (зачин) підводить до теми, дає загальні відомості про проблему, яка стоїть за запропонованою темою.

Вступ може:

  1. містити відповідь на запропоноване темою питання;
  2. демонструвати вашу думку, якщо в назві є посилання на думку автора;
  3. містити біографічні факти або характеристики історичного періоду, якщо ці відомості мають важливе значення для подальшого розкриття теми;
  4. містити сформульоване вами розуміння термінів, якщо вони використані в назві теми («Творчість – це…», «Гуманне і антигуманне ставлення до людини…»).

Типи вступів до творів

Вступ (зачин) – це перше речення або перший абзац тексту. Тип зачину залежить від жанру тексту (наприклад, зачини есе та рецензії відрізняються). Тому виділяють різні типи вступу (зачину) твору.

Визначення часового відрізка. Такий зачин можна використати у творі-роздумі за темою «Людина і час».

Людина і час – ця тема цікавила давніх філософів, хвилює вона і сучасних людей…

 

 

Основна частина твору

Основна частина твору – це перевірка того, наскільки правильно ви зрозуміли тему твору.

В основній частині необхідно продемонструвати знання матеріалу, вміння логічно, аргументовано і стилістично грамотно викладали свої думки.

Уникайте викладення відомостей, які не мають прямого відношення до теми.

Основна частина складається із закінчених речень, зв’язаних між собою і з вступом (зачином) ланцюговим або паралельним зв’язком. Композиція цієї частини твору має бути продумана особливо ретельно. Існує кілька прийомів побудови основної частини твору.

 

• Конструктивний прийом – засіб логічного співставлення частин тексту.

…Згадаймо наших далеких предків. Обов’язковою умовою заселення нових територій була наявність води, лісу. Якщо з тих чи інших причин чогось бракувало, то селяни копали криниці, саджали лісосмуги й фруктові дерева.

Україна — це тихі води і ясні зорі, зелені сади, білі хати, лани золотої пшениці.

Наші степи, долини, переліски. Скільки тут краси і яка вона різноманітна! Яке багатство барв, кольорів, відтінків!

Поле жовте, аж очам боляче. Стиглий колос гнеться під вітром, сполохана хвиля біжить від краю до краю. А над цим – переливчаста пісня жайворонка, що лине десь у високості, в мерехтливому мареві. Трохи далі – торішні скирди сірі. Здалеку вони здаються велетенськими тваринами, що лягли на спочинок. Здається, що ось-ось зведуться вони на ноги, щоб попрямувати до річки, напитися студеної водиці.

А вздовж річки зеленіють садки. Виглядають з них білі хатки-писанки. А як гарно на квітучому лузі! Зачаровано вбираєш зором багато-барв’я кольорів і ніжну зелень трав, і переливне буяння квіту, і казкові бризки сонця.

Для нашої залитої світлом країни жовтий і синій кольори є і були найбільш підхожі. Це чудесно зрозумів наш простий народ, вимальовуючи свої хати в синє та жовте. Ці кольори давала народові любов до природи, яку він бачив саме у жовтій та блакитній барвах. Золотий степ, синє небо, синє море й річки з жовтими очеретами і рудими скелями, сині гори. Отже, поєднання цих кольорів цілком відповідає народному смаку.

• Прийом переліку доповнює конструктивний прийом.

…Любити, шанувати й оберігати рідну природу вчить нас наша література. Великий філософ і поет Григорій Сковорода наголошував, що природа є зразком доцільності. Як приклад він наводив Бджолу, називаючи її „гербом працьовитості”. А пригадайте нашого геніального митця Т. Г. Шевченка. Перебуваючи далеко від рідної землі, великий Кобзар змалював безсмертні образи, що перейшли у символіку, – тополю, калину, хрещатий барвінок. Гімн природі створила в „Лісовій пісні” Леся Українка. А скільки поезії знаходимо у творах Михайла Коцюбинського, Панаса Мирного, Івана Нечуя-Левицького та інших класиків української літератури…

 

• Прийом контрасту – частини тексту протиставлені одна одній.

…Природа – це ж краса! Це могутні ліси, горді гори, безмежні степи, це сонце чи місяць в небі, міріади зірок, біле сяйво Чумацького Шляху…

І краса ця щедра. Ліси – зелені легені планети – дарують нам свіже, п’янке, цілюще повітря…

Поля годують нас хлібом, на луках і степах пасуться тварини, що дають нам молоко і м’ясо, шкіру і вовну. Годують нас рибою і несуть наші судна водоймища. І все це добро просто гріх не шанувати, не берегти. Адже людина сама – частка природи. І щасливою може бути лише за умови досягнення гармонії в злагоді з довкіллям. В іншому разі вона перестає бути людиною. „Зрубали люди старого дуба” (Леся Українка „Лісова пісня”), городять тин з живого дерева, – і Лісовик (втілення мудрої сили природи) відвертається від них: мре худоба, хату обсідають злидні.

І так завжди. Перетворила людина природу на свою служницю, намагаючись силою взяти її скарби, – і тепер не обереться лиха.

Запрягли в ярма електростанцій річки – і стогнуть вони, хворіють: гине риба, штучні моря замулюються, перетворюючись на болота. Та ще й хімічна промисловість „допомагає”. Бездумно вирубуються ліси, -і земля перетворюється на пустелю. Використовує людина на полях різні добрива та хімічні засоби боротьби зі шкідниками – і вже не знаєш, що можна їсти, а що ні.

Навіть у дрібному які ми буваємо недбалі і невдячні, коли перетворюємо прекрасні угіддя на „туристські” смітники, спричиняючи виникнення лісових пожеж, знищуючи по-браконьєрському рибу та тварин.

А часом чийсь недогляд призводить до глобальних трагедій, як сталося в Чорнобилі. І назва мирної, навіть цілющої рослини (чорнобиль -різновид полину) стала символом чорної біди. Минуло понад двадцять років, та лихо не заснуло. „Спокутуйте, вчені, думайте, політики, станьте пером віщим, поети!” Цим закликом починає свою поему „Чорнобильська мадонна” І. Драч.

 

• Прийом «запитання — відповідь» — прийом, коли автор запитує та сам і відповідає на свої запитання.

— У мене до тебе є дивне запитання, але ти все ж спробуй на нього відповісти.

— Ну, спробую.

-Ти-людина?

— Дійсно., дуже дивне запитання. Невже ти не бачиш перед собою мене – людину?

— Так, я бачу тебе, але чи впевнений, що ти насправді – людина?

— Ти справді дивний.

— Вчора я серйозно задумався над цим.

І якого ти дійшов висновку?

Я не маю сумніву в тому, що ми с тобою Homo sapiens, але чи не здається тобі, що наші права утискаються, принижуючи цим нашу гідність?

— Ну, не знаю. Я про це якось не думав.

— Впевнений, що коли тебе надто це образить, то й ти над цим задумаєшся…

 

• Прийом конкретизації використовується в кожному тексті-роз-думі. Він полягає у використанні прикладів, доказів для підтвердження тези (думки), яку потрібно спростувати або підтвердити.

З прадавніх часів музика посідала важливе місце у житті людини…

Перші твори музичного мистецтва з’явилися кілька тисяч років тому. Музика супроводжувала працю людей, без неї не обходилося жодне свято, жодний релігійний ритуал. Отже, вона допомагала організувати працю, виконувала і розважальну функцію. Проте не тільки це: музика мала також сакральне, магічне значення! У стародавні часи деякі пісні та мелодії були священними, люди вірили в їхню чарівну магічну силу так само, як у силу замовлянь, молитов або таємних ритуалів… Музика також має неабияке лікувальне значення! Існують навіть дослідження, які рекомендують слухати певні музичні твори при лікуванні різних захворювань. Відомий діяч Реформації Мартін Лютер говорив, що музика – найкраща втіха для засмученої людини.

У наш час змінилася не тільки манера „споживання” музики, а й сама музична культура зазнала радикальних змін. Хоча, віддаючи належне, слід зауважити, що існують сучасні групи та співаки, які зберігають красу мелодій та зміст текстів. Музика є дуже важливою частиною мого життя. Вона допомагає зосередитись або розважитись…, заглибитись у себе, розмірковуючи над собою і світом… Музика на деякий час уповільнює шалений темп нашого життя, вносить до нього часточку гармонії. Сучасні музичні твори додають енергії і звеселяють, а народні пісні ніби допомагають відчути невидимий зв’язок зі своїм народом, своєю країною.

 

• Прийом паралелізму полягає у співставленій понять, образів, поглядів різних авторів.

Василь Стефаник, Марко Черемшина, Лесь Мартович… Троє видатних майстрів новели.

…Перший з них – Василь Стефаник – безперечно, найдраматичніший з українських прозаїків початку XX ст., володіє тільки йому притаманним даром писати „коротко, сильно і страшно” (Максим Горький), а другий -Марко Черемшина – у своїх гуцульських новелах виступає натхненним ліриком, який навіть трагічні картини з життя Верховини закосичує найніжнішими полонинськими квітами, третій – Лесь Мартович – є не-перевершеним гумористом-сатириком в літературі цього періоду, що виявляє надзвичайно глибокі життєві спостереження за різними прошарками й станами галицької суспільності, зокрема над селянством.

Існують різні прийоми організації тексту. Композиція може бути ступінчастою (автор послідовно переходить від одного аспекту теми до іншого) і концентричною (впродовж всього тексту автор кілька разів повертається до сказаного, але на новому рівні).

 

Ступінчаста композиція

Приємно дивитись в далечінь, що міниться в блакитному мареві. Сонце, розфарбувавши захід у багряні кольори, не може намилуватися красою навколишньої природи. Але от і воно залишає свої володіння. Усе вщухає. Невгамовний коник ще тріскотить у траві, але незабаром і він замовкає, і все занурюється в морок ночі…

А у творі-роздумі «Краса рідного слова» автор використав концентричну побудову свого висловлювання.

…Рідна мова… У цих словах – уся доля народу. Без них немає нас, немає нашого минулого, немає й майбутнього. Увібрало воно, рідне слово, в себе віковічний плин Дніпра, шепіт діброви, спів соловейка.

У рідній мові – думки і мрії наших предків про волю й щастя, їхнє одвічне працелюбство та мрійлива душа. А рідне слово несе людям добро, правду, істину. Його не можна не любити, без нього не можна жити.

Мова це барвиста квітка, яка прослалася з глибин віків у майбуття. Тримаючись за неї, ми долаємо перепони і круті гори. Рідна мова служить нам завжди. Словами щирими ми звіряємося в дружбі один одному, словами ніжними відкриваємо серце коханій, словом гострим і міцним, як криця, даємо відсіч ворогові. Не можна ходити по рідній землі, не чаруючись виплеканою народом у віках рідною мовою.

В народі немає скарбу більшого, як його мова…

 

Закінчення (висновок)

Закінчення (висновок) підводить підсумки, узагальнює, завершує текст. У цій частині твору необхідно ще раз звернути увагу на найголовніше в темі, яку розкриває автор.

Заключна частина твору має:

  1.  бути короткою, але насиченою;
  2. органічно поєднуватись з попередніми частинами висловленого.

У закінченні може бути викладене особисте ставлення автора твору до проблем, про які він пише. Закінчення має бути викладене коректно, без надмірного захоплення, мати чітко виражений зміст і повинно бути підготовлене матеріалами основної частини.
Для чіткості висловлених у письмовому тексті думок кожен висновок може бути виділений в окремий абзац або супроводжуватись окремою літерою або цифрою. Наприклад: «Виходячи з проаналізованого матеріалу, можна зробити такі висновки: 1)… 2) …» і т.д.

Приклад такого закінчення твору:

…із цього випливає, що, по-перше, я ні в кого не забираю право вибору, по-друге, кожна людина має право розпоряджатись своїм життям на власний розсуд… (есе «Право вибору»)
Я Ясний, строго відповідний темі останній абзац може прихова-^ ти багато недоліків твору.

 

Типи закінчень твору

• Висновок (висновки) – найбільш характерний тип закінчення твору. Зазвичай ця частина твору починається вставними словами: таким чином, отже, отож або реченням: Виходячи з вищесказаного, можна зробити такі висновки…; Підведемо підсумки нашої роботи і т.п.

Приклад закінчення:

…Таким чином, земля стає приводом до братовбивства. Ось до чого призвела жадібність до чужого шматка землі. Описуючи трагічну долю однієї родини буковинського села, Ольга Кобилянська показала психологію рабів землі і самого їхнього мислення. Усі надії селянства всього світу, всіх народів – то все різні Івани та Марії; вони різняться мовою, кольором волосся, релігією, а Бог у них залишається один – земля.

(Твір «Біль людський в землі насущній» за повістю О. Кобилянської «Земля»).

• Кінцівка-повтор – тобто в кінці твору повторюється речення, з якого (з яких) починається текст твору, що робить його підкреслено «завершеним» (прийом «рамочного обрамлення»). Подібний приклад закінчення можна знайти в творі-оповіді за темою « Справжня дружба».

Зачин:

Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить з них. Беззаперечна істина для багатьох із нас, але саме вона, ця істина, викликає безліч питань, дискусій, обговорень.

Закінчення:

От і маєш: „Друг – це той, хто входить у твої двері, коли весь світ виходить із них”.

• Цитата. У цитаті має бути сконцентровано усе, що сказав або написав автор у тексті.

Наприклад, твір-міркування «Як я розумію вислів „бути людиною”» автор закінчує словами А.П. Чехова:

„Я повсякчас намагаюсь стежити за тим, щоб не довелося соромитись своїх помислів і своїх вчинків”. Мене надихає вислів А.П. Чехова: „У людині все має бути прекрасним: і обличчя, і одяг, і душа, і помисли…”.

• Заклик.

Приклад закличного закінчення можна знайти в тво-рах-роздумах або в есе. Закличне закінчення має твір-роздум за темою «Рідна мова в поезіях Максима Рильського та Володимира Сосюри»:

…Тож шануймо українське слово, що зростило Тараса Шевченка, подарувало чарівні поезії Лесі Українки, допомогло сягнути в замріяний світ віршів Володимира Сосюри, в багатий дивосвіт творів Максима Рильського.

Або есе «Як страшно оре історичний плуг» закінчується такими словами:

…Ми маємо вшановувати пам’ять усіх померлих і ми зобов’язані боронити свою Батьківщину та свій народ протягом усього життя, боронити завзято та впевнено.

• Риторичне запитання.

Таке закінчення дуже часто використовують автори есе. Риторичним запитанням закінчується твір-есе «Осінні роздуми»:

…А які ж сумні осінні дощі! Спадаючи сльозами, плаче природа, плаче… Чому? За чим? За ким? Де ж відповідь на запитання: чому сумує восени моє серце?

 

 

Будова, композиція та прийоми написання різних творів

Комментарии закрыты.