Весільні пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій

Весільні пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій

Український весільний обряд супроводжують пісні, виконувані переважно жінками, об’єднаними у своєрідні хори, що ведуть між собою пісенні діалоги. У перервах між співами жіночих і дівочих хорів лунають віншувальні, застольні, жартівливі пісні, пісні про кохання тощо. Чоловіки беруть участь у таких весільних сценах, як напад бояр, викуп нареченої. Вони активні в монологах і діалогах, причетні до жартів, дотепних реплік, примовок.

Весільні пісні — вид традиційної родинно-обрядової народної творчості, що є органічним елементом обряду весілля.

Поділяють їх на кілька груп, найбільша з яких — обрядові пісні, пов’язані з конкретними етапами весільного обряду: сватанням, заручинами, прикрашанням гільця, випіканням короваю, розплітанням коси, покриванням молодої, «коморою» та ін. Саме в них найбільше збереглися матріархальні та патріархальні елементи, язичницькі дохристиянські вірування.
Інші етапи обряду теж супроводжуються піснями, які, несучи його основне художнє й емоційне навантаження, створюють ліричну атмосферу. Відображають вони тугу нареченої за дівочим життям, сум за родом, передчуття випробувань у новій сім’ї, тривогу за майбутнє.
Особливо різноманітні жартівливі та глузливі пісні («передирки», перекори) — пісенні змагання між дружками, світилками, боярами, свашками і т. д.
Окрема група — величальні пісні для молодих, батьків, гостей. Співали на весіллях сороміцькі пісні і такі, що з’єднують окремі етапи весілля.
Влучно охарактеризував весільні пісні І. Франко восени 1878 року в листі до Ольги Рошкевич: «Ще відколи слухаю та читаю народні пісні, вони ніколи не зробили на мене такого глибокого вражіння. Се певно тому, що перший раз случається мені бачити одну групу пісень в цілості, і то ще в такій повній і багатій. Але кілько там пречудних образів попри дикій і напіввиробленій формі, — кілько чуття, кілько геніальних порівнянь, кілько глубоко старовинних споминок та окрушин, становлячих цінний матеріал соціологічний, етнологічний і язиковий. А кілько здорових, ясних і правдиволюдських поглядів на щастя! З якою теплотою оспівана доля женщини перед шлюбом і по шлюбі! Якими широкими чертами змальований стан народу, бувший колись у глибокій старині! Мені слів не стає на похвалу тої епопеї селянського життя».

Весільна обрядовість українців широко представлена в п’єсах І. Котляревського, Г. Квітки-Основ’яненка, Т. Шевченка, І. Кочерги, прозі Марка Вовчка, Ю. Федьковича, Панаса Мирного, П. Куліша, С. Васильченка, поезії В. Пачовського, В. Бобинського, Б.-І. Антонича, М. Вінграновського, В. Герасим’юка та ін.
Чимало текстів весільних пісень було надруковано стараннями П. Чубинського, Б. Грінченка, М. Сумцова, В. Охрімовича та інших дослідників. Науковий підхід до унікальних обрядових пісень заклали О. Потебня («О мифическом значении некоторых обрядов и поверий», 1865; «Объяснения малорусских и сродных народных песен», 1883), М. Сумцов («О свадебных обрядах преимущественно русских», 1881), В. Охрімович («Значення малоросійських, російських обрядів і пісень в історії еволюції сім’ї», 1891). Їхню працю продовжили О. Кравець («Сімейний побут і звичаї українського народу», 1966), Н. Здоровега («Нариси народної весільної обрядовості на Україні», 1974), М. Шубравська («Весільна пісенність на Україні та її обрядова функція», 1982) та ін.

Весільні пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.