Вільям Джеральд Голдінг. Основні твори. Біографія і творчий шлях.

1. Аналіз твору Вільяма Джеральда Голдінга «Володар мух»

2. Аналіз твору Вільяма Джеральда Голдінга «Шпиль» 

3. Література Великої Британії ХХ ст.

4. Зарубіжна література ХХ ст. Загальний огляд

 

Вільям Джеральд Голдінг (1911—1993)

У своїх філософсько-алегоричних романах В. Дж. Голдінг звертається до трагічних подій сучасності, до питань сутності людини та її моральності. Філософською основою його творчості є екзистенціалізм, хоч він і не проявляється настільки відкрито, як в А. Камю та Ж. П. Сартра. Життя абсурдне — звідси безвихідь і невдоволеність, тому що людина існує у світі хаосу. Філософія екзистенціалізму має яскравий морально-етичний характер, мобілізує людей на формування активної життєвої позиції. В одному з інтерв’ю В. Дж. Голдінг стверджував: «Так я бачу життя — безкінечне море зла та пороків і маленький вогник надії, який не можна загасити».

 

Вільям Джеральд Голдінг. Основні твори. Біографія і творчий шлях.

Народився В. Дж. Голдінг 19 вересня 1911 року в містечку Сент-Коламб Майнор (графство Корнуолл). Його батько був учителем місцевої школи, ентузіастом і ерудитом, закоханим у науку, завжди оточеним натовпом учнів (його вважають прототипом учителя природознавства Ніка Шейлза у романі «Вільне падіння»). У 1935 р. Голдінг закінчив Оксфордський університет, де два роки за вимогою батьків вивчав природничі науки, а потім — за власним бажанням — англійську філологію. Перед тим, у 1934 р., відбувся його літературний дебют — вихід у світ збірки віршів, про яку згодом сам відгукувався вкрай скептично. Після закінчення навчання пробував сили у драматургії та режисурі, а з 1939 р. до 1961 р. учителював у школі єпископа Вордсворта в Солсбері. У 1939 р. одружився з Енн Брукфілд.
У 1940 р. Голдінг добровольцем записується до Королівського військово-морського флоту, бере участь у знищенні броненосця «Бісмарк», десантуванні союзників у Нормандії, за що удостоюється почесного ордена Британської імперії. Після війни повертається працювати до школи, невдовзі пише чотири романи, які опубліковані не були. Незважаючи на це, Голдінг продовжує літературні спроби, і в 1954 р., після неприйняття рукопису двадцять одним видавцем, видавництво «Фейбер энд Фейбер» друкує роман «Володар мух», який одразу стає у Великій Британії бестселером. Уже наступного року його видають в Америці. Правда, популярним в американського читача Голдінг став лише після перевидання роману в 1959 р. У 60-ті роки XX ст. його було запроваджено до навчальних програм багатьох університетів. Лише у 1961 р. В. Голдінг залишає викладацьку діяльність, повністю присвятивши себе літературній творчості.
Популярність «Володаря мух» закономірна, оскільки, викладаючи в Солсбері, Голдінг усвідомлював, що під час написання книги потрібно сприймати читачів так, як він сприймав учнів. Однак до цього він дійшов не відразу. Голдінг писав з меншою орієнтованістю на масового читача, насичуючи свої твори незвичними подіями, об’єктами, різноманітними ненаселеними островами, епізодами Другої світової війни. Змінюється стиль оповіді Голдінга, в якому песимістичні нотки поступаються безтурботності, розважливим емоціям. Задля досягнення потрібних ефектів, він використовує оповідь від першої і третьої особи, різноманітні епістолярні щоденникові форми. На перших порах протиставлення реальності витворів авторської фантазії сприймалося безпроблемно. Критикою були прихильно зустрінуті «Володар мух», «Спадкоємці» (1955), «Злодюжка Мартін» (1956). Однак роман «Шпиль» (1964) викликав доволі суперечливі відгуки. Деякі критики вказували на неправдоподібність опису будівництва шпиля, натякали на його фалічне значення. Було немало тих, хто захищав його. Після написання «Шпиля» у Голдінга з другої половини 60-х і майже всі 70-ті роки тривала творча криза. Тоді він видав лише схвально сприйняту збірку публіцистичних статей «Гарячі брами» (1971). У 1967 р. побачив світ роман «Піраміда» — трагікомічний триптих про життя маленького провінційного міста. Його критикували за поєднання в ньому трьох оповідань, двоє з яких були надруковані у пресі. Тому роман був названий «неоригінальним». Подібні висловлювання адресували і роману «Бог-скорпіон» (1971), що також складався з трьох окремих оповідань про історію давнього світу. Однак Голдінг уникав дискусії з опонентами. Критика зовсім не турбувала його — він працював над романом «Видима темрява». Вихід його у світ (1979) засвідчив повернення письменника в літературу. Невдовзі він отримав престижну літературну нагороду Великої Британії — премію Джеймса Тейта Блека.
Наступний роман написаний майже одночасно з «Видимою темрявою» — «Ритуали на морі» (1980). Того року його відзначають премією Букера. Дія роману, який з часом переріс у трилогію, відбувається на борту корабля, що пливе до колоніальної Австралії за часів наполеонівських воєн. У ньому В. Дж. Голдінг, як і раніше, розвиває тему роздвоєння людської природи, веде мову про примітивізм свідомості, всевладдя зла, невизначеність прогресу. Його глибоко хвилюють проблеми, пов’язані з цінністю пошуку, творчості.
Через два роки після виходу першої частини «Ритуалів на морі» Голдінгу присуджують Нобелівську премію з літератури. Він останній британський автор, удостоєний її у ХХ ст. У доповіді Шведської академії стверджувалося, що «романи і оповідання Голдінга — це не лише похмурі моралі і темні міфи про зло і руйнівні сили, це ще і цікаві пригодницькі історії, які можуть читатися заради задоволення».
У 80-ті роки В. Дж. Голдінг видав збірку есе «Рухома мішень», трагікомічний роман «Паперові люди» (про психологічну і духовну боротьбу між немолодим англійським письменником Вілфрідом Барклеєм і амбітним американським академіком Ріком Такером), два завершальні епізоди «Ритуалів на морі», які він написав, щоб «повернути на землю головного героя» (Едмунда Талбота), залишеного у першій частині посеред океану.
Помер В. Дж. Голдінг 19 червня 1993 року від інфаркту. Його поховано на церковному цвинтарі поблизу Солсбері.

Літературна творчість Вільяма Джеральда Голдінга

У ХХ ст. європейська література виявляє тенденцію до інтелектуалізації, наближення до проблем філософії, намагання осмислити світ, місце людини в суспільних процесах, її відповідальність за події минулого та явища сучасності. Це означило оновлення літературного процесу, появу нових форм у літературі. В англійській прозі це стало помітним у 50—60-ті роки завдяки інтенсивному розвитку інтелектуалізованих форм оповіді, філософського роману. До цього жанрового різновиду роману вдавалися також Айріс Мердок, Дж. Фаулз та ін. Голдінг вияскравив англійський роман філософським змістом і особливою формою — строгою, виваженою, своєрідною авторською стилістикою. З його іменем пов’язані найвищі досягнення в жанрі філософської притчі, в якому написана більшість його творів.

Комментарии закрыты.