• .

Голосіння «Встаньте, мамко, при розході…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Голосіння «Встаньте, мамко, при розході…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Голосіння із записів Гарафини Маковій за походженням належить до пізніших часів, оскільки має віршовану будову. А давні замовляння в рецитації тільки частково мають ритмічність, наприкінці переходячи на прозову, ледь римовану мову.
Будова голосіння традиційна. Починається воно звертанням до матері-покійниці встати «при розході», тобто під час останнього прощання з нею, і висловленням прохань подивитися на білий світ, не лягати в могилу, вернутися до рідної домівки:

Встаньте, мамо, підоймітси,
та й на світ цей подивітси,
Та у ямку не лягайте,
а додому си вертайте.

Своєрідним лементом, що передає відчай, біль утрати, є запевнення: «Ми будем рано вставати / та й той слідик цілувати». Традиційні докори в інтерпретованому тексті відсутні.
Картині білого («цього») світу контрастує детальний опис потойбіччя з численними заперечними формулами:

Бо там сонце не загріє,
бо там вітер не повіє,
Бо там дощик не намочи
і не підеш куди схочеш.

Жалощі за покійницею продовжують риторичні питання про бажану для живих зустріч:

Де ми будем си здибати,
відкіля вас визирати?
Чи у полі, на дорозі,
чи у церкві на порозі?

Закінчується голосіння резиґнацією — висловленням цілковитої покірності долі, що відтворено мало не натуралістичними мазками з вкрапленнями двочленного паралелізму і передає емоційну напруженість доньки-плакальниці:

Зозулька буде кувати,
а ви мети1 розгнивати.
Святе сонечко пригріло —
ваше тільце почорніло.

Мова тужіння урочиста, піднесена. Із стилістичних фігур можна виокремити лексичну анафору («бо там», «чи у»), яка в поєднанні з іншою риторичною фігурою — градацією — слугує для поступового підвищення емоційного характеру висловлюваних жалощів. Рима переважно дієслівна, що характерно для речитативних форм: «вставати — цілувати», «підоймітси — подивітси», «здибати — визирати», «пригріло — почорніло» тощо. Лірику жалю, суму, розпуки, туги за матір’ю, любові і пошани до неї передає переважно поетична лексика, зокрема рясно використані пестливі форми окремих слів («мамко», «слідик», «дощик», «зозулька», «сонечко», «тільце», «ямка»).
Буковинське голосіння зазнало потужного впливу лірики, на рівні структури і поетики його можна розглядати як ліричну поезію.

Голосіння «Встаньте, мамко, при розході…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.