Громадська релігія. Що таке громадська релігія?

Громадська релігія — 1) релігійний інститут громадянського суспільства; 2) релігійність особливого типу, відмінна від загальноприйнятих форм (що дає привід характеризувати громадську релігію як квазірелігію). Вперше до проблеми природи громадської релігії звернувся Е. Дюркгейм: якщо релігія є символічним уявленням суспільства, спрямованим до «священного» вірування, а ритуали забезпечують його інтеграцію, то в сучасних світських плюралістичних суспільствах повинен існувати функціональний еквівалент традиційних релігій, що втрачають вплив на суспільство з розвитком процесу секуляризації. Громадська релігія виражається в національних міфах, ритуалах і святах, культі національних святинь і героїв, дотриманні визначених правил поведінки і церемоній, повазі до національних символів (салютування національному прапору, вставання при виконанні гімну та ін.). Термін «громадська релігія» уперше використав Ж.-Ж. Руссо в праці «Про суспільний договір» на позначення релігії, що допомагає підтримувати єдність суспільства й уникати конфліктів на релігійному ґрунті за допомогою віри в існування Бога, безсмертя душі, але не пов’язана з догматичними установками певної історично-конкретної релігії, наприклад християнства або ісламу. З формальної точки зору, громадська релігія є сукупністю вірувань, ритуалів і символів, у яких освячуються прийняті суспільством цінності, уявлення про місце і роль нації в контексті світоглядної системи обмежуючих або кінцевих значень і змістів. Вона не потрібна в тих суспільствах, де почуття спільності, єдність базових цінностей і орієнтації забезпечує традиційна релігія за умови, що її прихильники становлять більшість населення: при цьому громадська релігія може бути джерелом національної єдності, а офіційна релігія — в житті нації трактувати значущі події (перемоги чи поразки) за допомогою традиційних релігійних символів і цінностей. Однак у релігійно гетерогенному суспільстві жодна релігійна група не може виконати ці функції. Претензії певної релігійної групи на домінування стають джерелом конфліктів, ворожнечі і нетерпимості на релігійному ґрунті, фактором розбрату і ворожнечі, а не єдності і гармонії. Розв’язання цієї проблеми в суспільстві традиційного типу (наприклад, багатонаціональних і багатоконфесійних імперіях) може бути політичним — встановлення пануючої (державної) релігії, терпимих (за дотримання ними певних обмежень у діяльності) і нетерпимих релігій. У відкритому плюралістичному суспільстві суспільний консенсус і повноту вираження суспільної думки забезпечують в інший спосіб, ніж це робили традиційні релігії. Нова символічна система значень, що формується за плюралізму, виконує функцію сакралізації і виступає як форма релігійності. Вона може бути доповненням до традиційних форм релігійності або головним джерелом відданості загальним інтересам країни.

У соціальному плані важливо, що громадська релігія може виражати національні цілі в трансцендентних термінах і стимулювати дії, що підтримують дух національної єдності. У межах системи, що ґрунтується на громадській релігії, головну роль в ідеологічному контролі відіграє конформізм, а в системі державної релігії — примусова ідеологічна дисципліна. За дії громадської релігії забезпечується таке ідеологічне оформлення соціальних конфліктів (включаючи етнічні і релігійні), що вони не виходять за межі основних цінностей суспільства і не призводять до руйнування соціальних і політичних інститутів, тобто каналізуються в безпечне для існування соціального порядку русло. Формування і перетворення націй у країнах, що переживають перехідний період, потребує вироблення загального етносу і загальноприйнятих цінностей, виправдання й освячення нових економічних і політичних інститутів. Громадська релігія може спиратися на підтримку традиційних релігій або вступати з ними в конфлікт. Але будь-яке плюралістичне (багатонаціональне, багатоконфесійне) суспільство мусить спиратися на загальнонаціональну громадську релігію: громадян, що є членами різних традиційних релігійних об’єднань, повинна об’єднувати головна загальна система цінностей, символів та інтересів (національна ідея, батьківщина тощо). Громадська релігія і релігія традиційна можуть сприйматися як взаємодоповнюючі або як взаємовиключні (з погляду релігійного фундаменталізму, «національна віра» є не що інше, як ідолопоклонство).

Громадська релігія. Що таке громадська релігія?

Комментарии закрыты.