Груповий егоїзм. Що таке груповий егоїзм?

Груповий егоїзм — різновид соціальної поведінки соціальних груп, колективів (професійних, виробничих, політичних, громадських, національних тощо), задоволення потреб яких шкодить іншим і суспільству, зачіпає їх інтереси. Груповий егоїзм як соціальне явище виступає морально-етичним феноменом; системою цінностей, що втілює вузькопрагматичні, споживацькі настрої та орієнтації винятково на «свою команду»; соціально-економічним явищем; формою діяльності, спрямованою на здобуття безпідставних переваг у розподілі та перерозподілі матеріальних благ; відокремленням групового інтересу від суспільного; протиставленням «своїх» «іншим». Сутність (природа) групового егоїзму визначається характером і типом суспільного устрою. У суспільствах колективістського типу, що функціонують на засадах безеквівалентності обміну та розподілу, централізовано-планової регуляції господарського життя, груповий егоїзм трактують як дисфункціональне, деструктивне явище, притаманне періодам кризи колективістських відносин, руйнації командно-адміністративної економіки. Для капіталістичних суспільств груповий егоїзм (корпоративізм, партнерство) не є гальмом або перешкодою, а функціональним і конструктивним явищем (за деякими винятками: мафіозні клани, групи наркобізнесу, рекет). Привнесення принципів продуктивного конкурентного індивідуалізму (егоїзму) до колективістської системи чи суспільства з усталеними державно-общинними традиціями призводить або до його відторгнення, або до таких його модифікацій, як споживацтво (примат перерозподілу над виробництвом); місництво та відомчість; позаринкова монополія цін; кримінальна і напівкримінальна фінансово-економічна діяльність; напівлегальна і стихійна приватизація державного майна і комунальної власності; здійснення бартерних операцій, які не контролюються оподаткуванням; рекет, корупція тощо. За характером дії та впливу на суспільне життя груповий егоїзм поділяють на функціональний і дисфункціональний. Перший притаманний соціальним групам, що інтегровані в існуючі соціально-економічні відносини та виробничі умови і відображають їх сутність; другий — не інтегрованим або слабоінтегрованим в соціально-економічну систему та виробничі відносини групам. Залежно від соціально-економічних та морально-етичних наслідків груповий егоїзм поділяють на конструктивний і деструктивний. Поширення деструктивного групового егоїзму (виявляється в орієнтаціях певних соціальних груп на одержання миттєвої вигоди, переваг над іншими групами) свідчить про кризовий стан суспільства. Конструктивний груповий егоїзм сприяє досягненню позитивних результатів, підвищенню продуктивності праці, поліпшенню якості продукції та зростанню її обсягів, оскільки, переслідуючи свої корпоративні інтереси, соціальна група (професійна, виробнича, партійна тощо) одночасно задовольняє потреби суспільства, сприяє його розвитку. Такий груповий егоїзм має позитивний соціально-економічний та моральний сенс. Деструктивний груповий егоїзм досить часто збігається з дисфункціональним, але не ототожнюється з ним, бо за певних умов останній може виконувати конструктивну роль, наприклад, коли господарча система перестає виконувати свої функції, а в її надрах зароджуються нові, перспективні види виробництва.

За способом реалізації групових інтересів виділяють такі типи групового егоїзму: вимушений (виявляється на мікрорівні як захист від макросистеми (господарського механізму, соціально-економічного устрою), яка не сприяє реалізації суспільних потреб у формі групової діяльності); споживацький (утриманський) (характерний для груп, які завдяки особливому соціальному (професійному, галузевому) статусу та недосконалості макросистеми користуються привілеями у сфері розподілу матеріальних благ без еквівалентного трудового внеску); силовий (прояви, пов’язані з силовими, хоча й законними діями, заходами (страйки), коли одержання матеріальних благ одними колективами шкодить іншим); насильницький (інтервенціоналістський) (виявляється у застосуванні протизаконних дій і засобів (рекет, корупція, шахрайство та ін.)). Розпад командно-адміністративної системи призвів, з одного боку, до посилення деяких форм традиційного групового егоїзму — вимушеного, споживацького, а з іншого — до появи нових, продуктивних (підприємництво) форм, які є мутацією конструктивної корпоративності у незвичних соціально-економічних умовах і характеризуються невизначеністю перспектив: або деградацією, або поступовою трансформацією в продуктивний корпоративізм, колективізм на якісно новому рівні. Для фіксації фактів груповий егоїзм використовують такі індикатори: спосіб економічної діяльності, тип соціальної поведінки і різновид групової системи ціннісних орієнтацій і норм. Дисфункціональний, деструктивний груповий егоїзм характеризується непродуктивною економічною діяльністю, ціннісними орієнтаціями і нормами, спрямованими на досягнення мети будь-якою ціною, і соціальною поведінкою, яка задовольняє винятково групові (кланові) інтереси. Показниками функціонально-конструктивного групового егоїзму за наявності групових ціннісних орієнтацій і норм є економічно продуктивна діяльність і соціальна поведінка, що задовольняє не тільки групові, а й суспільні, державні інтереси. Індекс егоїзації групових ціннісних орієнтацій (ЕГЦО) можна розрахувати на підставі ставлення респондентів до таких принципів, як «мета виправдовує засоби», «своя команда — понад усе», «головне — виживання мого підприємства за будь-яку ціну». Груповий егоїзм поширюється в трансформаційних періодах та кризових станах суспільств, коли відсутність дієздатної законодавчої та недосконалість правової систем не стимулюють розвиток групового підприємництва в економічній сфері. Груповий егоїзм при цьому реалізується через фінансові зловживання, нелегальну приватизацію, корумпованість державно-кланових структур. Протистояти цьому може створення законодавчих і правових засад для реалізації підприємницької ініціативи громадян.

 

Груповий егоїзм. Що таке груповий егоїзм?

Комментарии закрыты.