• Гороскоп 2016

Джеймс Джойс. Основні твори. Біографія і творчий шлях.

Аналіз твору Джеймса Джойса «Дублінці»

Аналіз твору Джеймса Джойса «Джакомо Джойс»

Аналіз твору Джеймса Джойса «Улісс» 

Література Великої Британії ХХ ст.

Зарубіжна література ХХ ст. Загальний огляд

 

Джеймс Джойс (1882—1941)

Постать Дж. Джойса — одна з найвпливовіших і водночас найсуперечливіших постатей в англійській літературі першої половини ХХ ст. Резонанс його творчості і сьогодні відчувається не тільки на теренах Великої Британії, а й у художніх письменствах європейських та інших країн. Щоправда, оцінка її та її впливу далеко неоднозначна. Дж. Джойса називають батьком модернізму, а роман «Улісс», що приніс йому світове визнання, — енциклопедією модернізму. Однак спроби створити мову «сновидінь і дрімоти» викликали спротив і нерозуміння сучасників.
Його цікавило все: мистецтво, релігія, філософія, історія, лінгвістика, наука, але понад усе — людина. І все це він вивчав ґрунтовно, оскільки був одним із найосвіченіших митців епохи.

Джеймс Джойс. Життєвий і творчий шлях. Сторінками біографії

За походженням Дж. Джойс — ірландець. Народився 2 лютого 1882 року в Дубліні, в сім’ї інтелігентів. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. На ту пору припадають піднесення боротьби Ірландії за незалежність від Англії, Ірландське відродження. В житті країни політичні конфлікти перепліталися з релігійними, не вщухала боротьба протестантів з католиками. Антагонізм релігійних і політичних переконань виявлявся і в сімейних стосунках. Так сталося і в сім’ї Джойсів. Його батько, скромний податківець, був прихильником Парнелла — лідера радикальних, революційно налаштованих захисників самоврядування Ірландії. З революційними повстанцями підтримував зв’язки Чарльз Джойс — дядько Джеймса. Протилежної позиції дотримувалась мати, яка була католичкою і прагнула відповідно виховати дітей. Через її наполегливі вимоги Джеймс вступає до єзуїтського коледжу, а згодом до Дублінського університету (вивчає новітні мови і філософію). Закінчивши навчання, пориває з релігією і відмовляється від прийняття духовного сану, вирішивши присвятити себе мистецтву.
Дж. Джойс не брав участі в суспільній боротьбі, відмежовувався від політичних впливів, однак не був байдужим до того, що відбувалося в Ірландії. У студентські роки він підтримував зв’язок з літературно-суспільним життям Дубліна завдяки захопленню театром. Наприкінці ХІХ ст. в Дубліні розпочав діяльність Літературний театр. Одним із його засновників був поет, драматург і прозаїк В. Йєйтс, який вбачав призначення театру в пробудженні почуття національної свідомості ірландців і їхнього прагнення свободи. Його погляди відобразилися в п’єсі «Графиня Кетлін», прем’єра якої відбулася 8 травня 1899 року. Джойс опинився серед небагатьох, хто аплодував авторові. Він був також єдиним студентом, який відмовився підписувати лист із протестом проти п’єси Йєйтса. Така світоглядна позиція Джойса свідчила про його розрив з догматами католицької церкви.
Інтерес у митця викликали драматургія Ібсена й Гауптмана, театр Метерлінка, поезія Верлена. Із філософів його приваблювали Арістотель, середньовічний схоласт Ф. Аквінський, Шопенгауер та Ніцше. У студентські роки Джойс написав свою першу статтю «Драма і життя» (1900) на основі виголошеної ним доповіді в університетській аудиторії.
Перша поїздка до Парижа в 1902 р., після закінчення університету, перетворилась на багатолітні мандри Європою: Париж, Цюрих, Трієст і знову Париж, в якому прожив з 1920 р. до початку Другої світової війни. Попри неабияку популярність, особливо після публікації роману «Улісс», Дж. Джойс не зміг побороти злиденність і позбутися залежності від меценатів. Усе життя він страждав від сильної короткозорості, а останній роман «Поминки за Фіннеганом» створював уже абсолютно сліпим. На початку Другої світової війни, будучи важко хворим, Дж. Джойс вирішив повернутись на батьківщину, проте побачити її не судилося — він помер 13 січня 1941 року в Цюриху.

 

Літературна творчість Джеймса Джойса

Художню спадщину Дж. Джойса становлять: збірка віршів «Камерна музика» (1907); п’єса «Вигнанці» (1918); збірка оповідань «Дублінці» (1914); романи «Портрет художника замолоду» (1916), «Улісс» (1922), «Поминки за Фіннеганом» (1939). Всю її можна розглядати як єдине ціле, а кожний твір — як чергову сходинку до створення великого полотна — роману «Улісс».
Погляди Дж. Джойса на мистецтво, що сформувалися в юності, визначили весь його творчий шлях. У нотатках 1903—1904 рр. він розкриває основні засади своєї естетики, згідно з якими мета мистецтва — в естетичній насолоді: «Ті явища прекрасні, котрі приносять нам задоволення». Мистецтво не може бути «ні моральним, ні аморальним».
Одне з ключових понять естетики Дж. Джойса — «єпіфанія» («богоявлення»). В його розумінні єпіфанія — «несподіване розкриття душевного стану, що виражається в мові, в жесті чи в просвітленні розуму». Єпіфанія — не тільки мить пізнання, а й завершальний етап осмислення краси. У цьому процесі письменник виокремлює три поняття, що відповідають трьом основним властивостям краси: цілісність, гармонію, ясність (осяяння).

 

Джеймс Джойс. Основні твори. Біографія і творчий шлях.

Комментарии закрыты.