Дихотомія. Що таке дихотомія?

Дихотомія (грец. dichоtomia, від dicha — на дві частини і tome — переріз) — 1) поділ цілого на дві частини; 2) у логіці — поділ за ознакою суперечності, основою якого є наявність чи відсутність певної ознаки (а не її зміна, як це передбачається при поділі за видозміною ознаки). Результатом дихотомічного поділу родового поняття (А) є отримання двох понять (Х і не-Х), що перебувають у відносинах суперечності і є підпорядкованими поняттю (А). Обсяги понять — членів дихотомічного поділу — не перетинаються і в сумі є вичерпними для обсягу діленого поняття. Після цього видові поняття теж можна піддавати дихотомічному поділу. Дихотомізацію як метод побудови дихотомію застосовують як попередню класифікацію об’єктів певної сукупності, їх стандартне групування на класи і підкласи, що дає змогу встановлювати родо-видові співвідношення (градації) цих об’єктів. Класифікація ґрунтується на обліку отриманих знань, структуруванні їх у певному порядку. Це підпорядкування розподілу об’єктів (або їх елементів) за сильними (поєднуючими) і відмінними ознаками здійснюється через побудови систем підпорядкованих понять, кожне з яких займає фіксоване місце щодо вищих і нижчих класифікаційних рубрик (класів, родів, видів). При цьому необхідно дотримуватися логічних правил поділу обсягу понять, враховувати співрозмірність членів класифікаційної системи тощо.

Важливим є вибір підстав класифікації, для чого добирають найсуттєвіші у практичному і теоретичному відношеннях ознаки. Граничні можливості дихотомії у науковому дослідженні такі: а) здійснюється на складній або відносно простій основі; б) синтезує результати порівняльного аналізу або точно намічає перспективу майбутнього дослідження. Дихотомізація як метод побудови дихотомії передбачає звернення дослідника до порівняння контрастних об’єктів, зосередження його уваги на протилежних полюсах лінійної шкали; але коли дихотомізація охоплює всю досліджувану сферу, аналіз об’єктів за принципом протиставлення може стати більш-менш репрезентативним залежно від того, є обрані об’єкти маргінальними чи медіанними. Надмірна зацікавленість дослідників очевидною контрастністю об’єктів, що порівнюються, зумовлює побудову неправильної класифікації або зосередження уваги на двох нетипових випадках. Дихотомія є поляризованою класифікацією. Спосіб дихотомічної попередньої оцінки, коли дихотомія будується на основі простих критеріїв (розмір, багатство, вік тощо), дає змогу оцінити початкові, необроблені дані. У соціальних науках цей спосіб, пов’язаний із встановленням критеріїв класифікації, що проявляються не у безпосередньо чуттєводаних формах, а в діючих модальностях. Дихотомія передбачає встановлення концептуальних категорій, абстрагованих від реальності. Вона спрямовує процес дослідження, дає змогу оцінити специфічність категорій, що використовуються. Дослідник-компаративіст має реінтегрувати кожний окремий випадок у загальну структуру. Перевагами дихотомії є: простота операцій; відсутність необхідності уточнювати склад обсягу діленого поняття (на відміну від поділу за видозміною поняття) тощо. Недоліками — неадекватність (ідеальність); одномірність; недостатня конкретність, що проявляється в невизначеності заперечного члена поділу; неможливість охоплення всього розмаїття існуючих об’єктів, натомість поєднання відмінностей у дві великі категорії.

Дихотомія. Що таке дихотомія?

Комментарии закрыты.