Дума «Про Леніна і Сталіна». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Дума «Про Леніна і Сталіна». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Думу про Леніна і Сталіна склав 1950 р. кобзар радянської доби, соліст Державного українського народного хору Володимир Перепелюк, який був автором багатьох подібних творів: дум «Про двох сестер» (до 30-ї річниці жовтневих подій), «Про Олега Кошового», «Про партизанського генерала Руднєва», «Про Дніпро і Каховку»; пісень «Про Ковпака»; «Про закінчення війни» тощо. Думу «Про Леніна і Сталіна» у перекладі російською надрукували в збірнику «Песни и думы Советской Украины. В переводах с украинского Г. Литвака. Предисловие М. Рыльского» (1951).
Уже при першому ознайомленні особливо помітною є притаманна думам структура: текст не має чіткого поділу на строфи, в ньому переважають складні синтаксичні побудови (періоди, тиради й уступи), рядки мають різну кількість складів, а отже — і довжину. Специфічна віршова форма зумовлює виконання речитативом. Рима здебільшого дієслівна («виходжали — промовляли», «дбайте — забирайте», «вирушайте — проганяйте», «упадати — розірвати»), іноді — прикметникова («замуровані — заковані», «ясная — золотая»), римується, як правило, кілька рядків поспіль (переважно три або чотири). Характерними для будови думи є традиційний початок-заплачка («Гей, в тисяча дев’ятсот сімнадцятім році / Та в місяці жовтні / В городі Петрограді, / На широкому майдану, / В неділю рано-пораненьку, / Та ще й до схід сонця»), що повідомляє про час і місце дії; кінцівка-славословіє («А слава про Леніна, / А слава про Сталіна / Не вмре, не поляже / На довгії літа, / На довгії літа!»); ретардації, коли розповідь навмисне уповільнюють описами природи («Небо засіяло, / Земля сколихнулась, / Сонце посміхнулось!», «Гей, багато, багато вже разів земля наша / Обійшла кругом сонця ясного»).
Із синтаксичних та інтонаційних фігур використано риторичні питання і звертання («Ой, що ж то за сестри були замуровані / Та віками в кайдани заковані?», «Ой, хто ж вас, сестри, визволяв, / Хто до ваших тюрем ключі підбирав?», «Гей з заводів трударі, / З підземелля шахтарі / І ви селяни-бідняки / Та знедолені батраки!»); риторичні оклики («Сонце посміхнулось!», «А проводив до народу всього славний орел Сталін!»). Серед повторів переважають традиційна тавтологія: коренеслівна («рано-пораненьку», «грім-громовиця») і синонімічна («обізвались-вдарили», «вдарили-заграли»), а також анафора й епіфора («А слава про Леніна, / А слава про Сталіна / Не вмре, не поляже / На довгії літа, / На довгії літа!»).
У тексті переважають прості тропи: звичайні порівняння («немов буря», «як веснянеє сонце») і заперечні («Ой, то ж то та й не два орли в небі заклекотали, — / А тільки ж то Ленін з Петрограда, / А Сталін із Кавказу / До народу всього словами промовляли», «Ой, то-то не грім-громовиця, / Не ясная блискавиця / Загримкотіла з півночі і півдня, — / А тільки це то з синього моря / Першою обізвалася-вдарила “Аврора”); постійні епітети («синє море», «ясная блискавиця», «правда ясная», «воля золотая», «труби золотії», «ворог лютий», «смертний бій»); непостійні епітети та образи, що належать творцеві думи («сильний всенародний грізний грім», «широкий майдан», «прокляті царські генерали», «трудящий люд»).
Чимало є і складних тропів: символів (заміна абстрактного поняття «несправедливий суспільний лад» конкретними образами «кайданів», «тюрми», «підземелля», «буржуйського, панського дому»); гіпербол («Запалили, розвалили / Весь буржуйський, панський дім!»); перифразів («старший брат» — «російський народ»); метафор («Земля сколихнулась, / Сонце посміхнулось! / Бо то ж то вдарив сильний / Всенародний грізний грім»). Розгорнута метафорична конструкція («заклекотали, / Зашуміли, немов буря, російськії люди — / Валять тюрми, / Панство розганяють, / Кайдани розривають — Волю й Правду здобувають!») покликана якомога повніше відтворити суспільні зміни й настрої.

Ощадно розмаїтою є поетична лексика: граматичні відхилення від загальновживаних мовних норм, що продиктовано або вимогами ритму й рими (незвичні форми дієслів: «виходжали», «приходжайте»), експлуатування слів з російської мови («собирали»); нестягнені форми прикметників («ясная», «золотая», «ріднії»). Вдається автор думи і до традиційної образної символіки. Образ орла в народній ліриці символізує мужність, відвагу і виражений у метафорах з відтінком порівняння, як і в аналізованій думі: «славний орел Сталін». Публіцистичні елементи («заводів трударі», «з підземелля шахтарі», «селяни-бідняки»), агітаційні заклики приєднатися до «старшого брата», щоб «буржуїв… скидати», не додали високохудожності поетичному твору, хоча хист дав змогу В. Перепелюку уникнути тотальної сірості й відвертого примітивізму.
На основі фольклорних символів Правди і Волі у думі створено нові образи, пов’язані з класовими суспільними змінами після жовтня 1917 року. Загалом типовий для фольклорного репертуару східних слов’ян образ Правди традиційно відображав одвічні мрії народу про соціальну справедливість, вільну, позбавлену експлуатації працю, рівноправність, дружбу і чесність людей. Антиномічної пари цього образу — Кривди — в думі немає, її оприсутнено імпліцитно (приховано) й увиразнено образами соціального лиха (підземелля, тюрми і панської хати-темниці, де замуровані Правда й Воля) і соціально покривджених людей (селян-бідняків, знедолених батраків). Під впливом казкових сюжетів конфлікт між антиподами розгортається і розв’язується за традиційною схемою: зло знищене, добро торжествує.
Основою народного героїчного епосу завжди є героїчний образ. Наслідуючи фольклорну традицію, автор проголошує творцями нового світу Леніна і Сталіна як рівноправних звитяжців (до проголошення культу Сталіна було ще шість років), у справі будівництва нового світу їм допомагають Ворошилов, Будьонний, Чапаєв, Щорс, Боженко, Котовський. Отже, на час написання цього тексту освячення пантеону революційних героїв уже відбулося. Усі фази боротьби міфологізованих борців за волю супроводжуються ощадною лайкою на адресу супротивників («прокляті царські генерали») і лексикою з негативною конотацією («буржуї», «панство»). Фольклорні мотиви правдошукання і здобування волі шляхом підбирання ключів до тюрми, руйнування темниці, розривання кайданів, подолання перешкоди (стопудових важких дверей) в контексті політичних реалій доби потрактовані теж по-новому. Думі властива протокольна точність у зображенні реалістичних подій (згадка про жовтень 1917 року, постріл «Аврори», місто Петроград тощо). Так новій уснопоетичній словесності нав’язували реалізм.
Аналіз змістових і формальних особливостей твору констатував свідоме надання йому ознак народної думи. Автор активно експлуатує її типові елементи. Ця дума є звичайною авторською стилізацією, яка нагадує містифікацію, оскільки її було проголошено перлиною народної творчості. Однак В. Перепелюк злагодив не автентичну народну думу, а псевдофольклорне творіння, яке не набуло основної властивості уснопоетичної словесності — входження в традицію.

Дума «Про Леніна і Сталіна». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.