Етапи творчого шляху А.Міцкевича. «Кримські сонети» ліричні твори, дослідження героїчного характеру у творі «Гражина»

Етапи творчого шляху А.Міцкевича. «Кримські сонети» ліричні твори, дослідження героїчного характеру у творі «Гражина»

Адам Міцкевич був основоположником романтизму в польській літературі. Після викриття таємних політичних організацій «філоматів» та «філаретів», одним з керівників яких був Адам Міцкевич, поет прибув у Петербург, куди він за вироком був висланий під нагляд поліції. За допомогою російських друзів Міцкевич одержує призначення на роботу в Одесу, звідки виїжджає у Крим. Крим справив велике враження на поета. В результаті подорожі з’явилася збірка «Кримські сонети», куди ввійшло-18 поезій. Суть «Кримських сонетів» сприймається не так просто. Вони вимагають зосередженості і уваги, заглиблення і роздумів. Щоб зрозуміти їхній зміст, треба збагнути духовний світ поета, його інтереси і прагнення. Сонет «Акерманські степи» відкриває збірку. Чому саме цим сонетом починається збірка? Головний його мотив, головна його тема — туга за батьківщиною, любов до батьківщини. «Акерманські степи» можна розглядати як пролог до усієї збірки, адже головна тема — туга за батьківщиною — буде різнопланово розвиватися упродовж усієї збірки.

Ліричний герой — пілігрим, від імені якого йде мова в сонеті, це сам автор, волелюбний, багатогранний, що тонко сприймає конкретну дійсність— природу, предмети оточення, але у своїх думках дуже далекий від цієї конкретної дійсності, бо всі його мрії про батьківщину, яку палко кохає, за яку вболіває, яку хоче бачити вільною і незалежною. Через пейзажні малюнки поет передає свої тривожні почуття та мрії:Цей пейзаж дає можливість уявити настрій поета, настрій людини, заглибленої у свої думи. Вже морок падає. Ні шляху, ні кургану… Уже в одному лише рядку сонета Міцкевич створює образ мороку, серед якого не видно «ні шляху, ні кургану». Цей образ сутінок можна сприйняти як такий, що символізує самотність поета, закинутого далеко, на чужину, відірваного від своєї землі, від своїх друзів, позбавленого можливості бути активним учасником громадського і політичного життя. Шукаю провідних зірок у вишині… Ці слова передають надії, пошуки і сподівання героя. Подальші слова сонета: «Спинімось! Тихо як!» готують читача до чогось особливого. Поет створює гіперболізований образ тиші, де головним є відтворення настрою ліричного героя, його внутрішнього стану. Голос із Литви, який так би хотілося почути поету, то голос «філоматів» і «філаретів», діяльність яких на цей час припинилась. Ось чим пояснюється сумний тон сонета «Акерманські степи. Він активний борець. У сонеті «Плавта» Міцкевич виступає як співець свободи. Морська стихія споріднена почуттям поета, його поривам і прагненням. В останній строфі поет передає свій настрій, стан своєї душі, напруженості, шаленого льоту, свою волелюбну натуру. Поет і корабель, що «летить» назустріч шаленому вітру, ніби зливаються: Описуючи море в різні часи, поет ніби й сам переживає цей стан, ніби в ці хвилини зливається з морем. Буря все руйнує на своєму шляху, несе нещастя і загибель («Буря»), люди прагнуть порятунку. Самотній пілігрим у цей час може лише роздумувати, аналізувати. Настрій ліричного героя в сонеті «Байдари» протиставлений утихомиреному настрою в природі. Він відчуває якусь тривогу, неспокій на душі. Ліричний герой неспокійний, як море, тривожно занурюється у хвилі моря і жде, щоб його думка «Як човен без причала, зблудилась серед вод і в забуття запала». Туга за батьківщиною звучить і в сонетах «Гробниця Потоцької» і «Пілігрим». Отже, через усю збірку «Кримські сонети» проходить головна тема — любов поета до рідної землі, до Литви. Поет ніколи не забував свою Литву. Вона стала йому ще більш дорогою, він завжди носить її у своєму серці: Останній сонет збірки «Аюдаг» звучить як завершальний акорд великої симфонії життя, сповненого тривоги за батьківщину, борінь і пристрастей, страждань і сподівань людини великого духу, поета, який був нервом і душею народу в буремні роки. У «Кримських сонетах» ми пізнаємо багатство багатогранної душі Міцкевича: його сміливий, свободолюбивий дух, його глибоку і тривожну натуру, прагнення збагнути таємницю буття, смисл буття, зв’язок поколінь минулого і майбутнього. У «Кримських сонетах» Міцкевич передав свої почуття романтика, високе духовне начало передових людей свого часу. Але не тільки «Кримські сонети» приваблювали українських поетів-перекладачів. Майже вся лірика Міцкевича перекладена українською мовою. Серед тих хто особливо багато зробив для ознайом лення українського читача з художнім доробком Міцкевича, такі майстри перлкладу, як Франко, Леся Українка,

Перекладати Міцкевича починають вже в 20—30-ті роки XIX ст. спочатку в Росії та Україні, а потім у Чехії, Сербії, Словаччині та в інших країнах. Творчість Міцкевича справила помітний вплив на розвиток українського романтизму. Особливо шанував польського поета Т. Шевченко Твори Міцкевича надихали і неоромантиків, і поетів-неокласиків, вони продовжують хвилювати й сучасних поетів.

Адам Міцкевич — один з найвідоміших і найуславленіших поетів-романтиків світу.У минулому році, вивчаючи баладу Міцкевича «Світязь», ви вже змогли долучитися до його чарівного поетичного світу, дізналися про нелегкий життєвий шлях поета. Нагадаємо, що Адам Міцкевич народився у 1798 р. на хуторі Заосся, що поблизу містечка Ново-грудка. Нині це територія Білорусі, а в ті часи це була Литва. Тому Міцкевич називав Литву, де минули його дитячі і юнацькі роки, своєю батьківщиною. Народився поет у сім’ї дрібного шляхтича, місцевого адвоката, тому часто мав нагоду спілкуватися з простими людьми, слухати народні пісні, легенди, казки. Край дитячих років назавжди залишився в його душі як найсвітліша радість життя.Освіту Міцкевич здобув у Віленському університеті (нині м. Вільнюс).У студентські роки і в роки вчителювання в місті Ковно Міцкевич був активним членом патріотичних організацій, які боролися за незалежність Польщі. У 1823 р. Міцкевича було заарештовано. Декілька місяців він сидів у тюрмі, потім його вислали до Росії. Тягар заслання, що розтяглося на довгі чотири з половиною роки, був полегшений сердечним прийомом, який виявили польському поету російські літератори — майбутні декабристи.У 1825 р. Міцкевич з рекомендаційним листом поета Кондратія Рилєєва їде до Одеси, де йому обіцяли місце вчителя в гімназії Рішельє. По дорозі він ненадовго зупинявся у Києві та Стеблові (нині в Черкаській обл.). Пізніше поет не раз згадував це містечко у своїх листах. В Одесі вільного місця вчителя не знайшлося. І весь свій час поет віддає творчості. Цикл одеських віршів насичений світлими тонами, радісним сприйняттям життя і темпераментом борця.Улітку цього ж року Міцкевич від’їжджає до Криму. Він побував у багатьох містах півострова, їздив верхи крутими гірськими дорогами від Севастополя до Алушти, милувався морем і гірськими краєвидами, із хвилюванням знайомився зі слідами давньої цивілізації. Результатом цієї липневої мандрівки стали вісімнадцять віршів, що склали цикл «Кримські сонети», якому судилося стати справжнім шедевром світової літератури.«Кримські сонети» вирізняються досконалою віршовою формою, яскравими картинами розкішної природи. Головний герой «Кримських сонетів», від імені якого ведеться оповідь, — мандрівник, пілігрим, що не гнеться під тиском долі і мужньо переживає розлуку зі своєю батьківщиною.У поезіях збірки не тільки передаються враження поета-романтика, захопленого красою південної природи, а й згадуються далекі, але такі близькі серцю рідні краї. Олександр Пушкін дуже точно визначив настрій, який домінує у «Кримських сонетах»: «…свою Литву згадував». Незримий образ батьківщини, постійно присутній у сонетах Міцкевича, створює особливий фон.Як і кожного романтика, Міцкевича цікавили старовинні легенди та перекази. Його надзвичайно схвилювала легенда про польську красуню з роду Потоцьких, яка колись давно потрапила до гарему хана Гірея і була похована в Бахчисараї. Цю легенду поет передав у сонеті «Гробниця Потоцької».Важливе місце в сонетах належить пейзажу, адже для романтиків зображення природи завжди було могутнім засобом для вираження поглядів і настроїв героя. У сонеті «Аю-Даг» поет змальовує картину морського прибою, пов’язуючи вільну стихію з роздумами про поезію. Міцкевич вважає, що тільки поетові дано встановити гармонію не лише в природі, а й у людських душах.

Залишивши Росію у 1829 р., Міцкевич довго мандрував по Європі, побував у Німеччині, Швейцарії, Італії. Останні роки свого життя поет провів у Парижі. Популярність Міцкевича у світовій літературі надзвичайно велика. Його твори перекладено багатьма мовами світу. В Україні також з великою шаною ставляться до творчості видатного польського поета.

Етапи творчого шляху А.Міцкевича. «Кримські сонети» ліричні твори, дослідження героїчного характеру у творі «Гражина»

Повернутись на сторінку Зарубіжна література

Комментарии закрыты.