Загадки. Український фольклор. Конспекти лекцій

Загадки. Український фольклор. Конспекти лекцій

Виникли загадки ще в первіснообщинну добу, коли людина вже могла мислити абстрактно, зіставляти та порівнювати різні предмети і явища. Як і інші види усної народної творчості, вони виявляли намагання людини розібратися в усьому, що її оточує. Деякі вчені пов’язують появу загадок із тодішньою системою заборон. Наприклад, мисливці вважали, що звірі розуміють мову людини і можуть перешкодити полюванню. Тому, йдучи на промисел, вони не говорили про свої наміри відкрито, не називали звірів та знаряддя полювання, вдаючись до інакомовності.

Загадка — невеликий твір, що у прихованій, хитро сплетеній формі описує предмети та явища, які потрібно відгадати, назвати.

Їх наділяли певним магічним значенням. Вміння розгадувати загадку, вважалося, позитивно впливає на добробут людини, а невміння знайти відгадку накликає нещастя. Так, русальна пісня розповідає про те, як маленька дівчинка не розкрила значення загадок русалки, і та її залоскотала. В іншій пісні йдеться про козака, який, потрапивши у полон до татар, був звільнений, бо знайшов відповіді на всі загадки.
Чимало текстів найдавніших загадок є у казках, наприклад у «Мудрій дівчині». Стислі алегоричні тексти не лише були засобом перевірки мудрості людини, а й мали пізнавальну цінність: з їх допомогою народні знання передавали наступним поколінням. Згодом загадки слугували засобом розваг молоді на вечорницях, своєрідною розумовою грою, змаганням на кмітливість. Із часом змінилася і їхня форма, набувши поетичних ознак. У ХІХ ст. загадки було включено до навчальної літератури.
Більшості українських загадок властива образність. Вони багаті на поетичні засоби, влучне і дотепне слово: «Ой за лісом, за пралісом золота діжа горить» (сонце); «Маленький, чепурненький, крізь землю пройшов, червону шапочку знайшов» (гриб) тощо. Персоніфікація та метафоричність є найважливішими художніми прийомами їх творення.

Різноманітність ритму, рим, багатство асонансів та алітерацій — теж ознаки загадок: «Торох, торох, розсипався горох, почало світати — нема що збирати» (небо і зорі); «Крутосто, вертосто, на йому жупанів зо сто» (капуста); «Летів птах через дах, а сів на воротях, в червоних чоботях» (лелека). Стрункою є композиційна будова загадок, у них майже немає складних синтаксичних форм, речення поєднані між собою інтонаційно, тому сполучники використовуються рідко. Усі засоби поетичного оформлення загадок спрямовані на стисле, чітке, яскраве висловлення їх змісту, легке запам’ятовування і поширення. Широкий тематичний спектр загадок: природа, рослинний і тваринний світи, знаряддя праці, людина, її побут, мистецтво, наука тощо.
Здавна використовували загадки у художній літературі. Особливої популярності набули загадки, створені Л. Глібовим, зокрема загадки-акровірші, відгадати які можна за першими літерами кожного рядка згори вниз:

Хто баба?
Сидить хитра баба аж на версі граба.
«Ой не злізу з граба! — дурить діток баба. —
Вловіть мені тую курочку рябую,
А я подарую грушку золотую».

Літературні загадки є і в художньому доробку Ю. Федьковича, І. Франка, С. Васильченка. Традиція створення літературних загадок продовжується і в сучасній літературі.
Наукові студії над загадками почалися в першій половині ХІХ ст. з появою публікацій Г. Ількевича, О. Сементовського, П. Чубинського та ін. Перша розвідка про поетику загадки належить І. Франкові (незакінчена праця «Останки первісного світогляду в руських і польських загадках народних», 1884). На жаль, навіть нині цей жанр вважають маловивченим.

Загадки. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.