• .

Колядка «Пане-господарю, вставай з постелі…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Колядка «Пане-господарю, вставай з постелі…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

У цій колядці виразно проступає анімістичний світогляд її творців. Давню людину вражало все, що її оточувало, а надто — небесні явища. Вона намагалася прихилити до себе могутню природу, тому й линула колядка благальною молитвою у безмежний простір всесвіту:

Пане-господарю, вставай з постелі,
Вставай з постелі, застеляй столи,
Бо буде в тебе троє гостоньків.

Початок колядки — символічне звертання до Пана-господаря, якого уявляли світлим богом, а згодом — Господарем-хліборобом. Очевидно, Господаря вважали старшим від інших богів, оскільки до нього сходяться у гості інші божества. Це — бог Неба, котрий створив світ і пустив у нього Сонце, Місяць, Зорі. У прислів’ях він теж є найвищою божественною силою: «Бог каже: “Іди, де просять”, дощ: “Піду, де косять”»; «Ой місяцю-місяцю, світиш, та не грієш — даремно в Бога хліб їси». Після прийняття християнства це божество почали асоціювати з християнським Богом. Однак окремі прислів’я зберегли давню назву світлого бога — «Пан-господар»: «Бог старий господар, має більше, ніж роздасть»; «Бог багатий, то й нам дасть»; «Нам Бога не вчить, як хліб родить»; «Бог — батько: як буде нас тримати, то буде й годувати».
Звертаючись до Пана-господаря, колядники просять його «вставати», «застеляти столи», тобто виявляти повагу та щедрість до бажаних гостей:

Перший гостонько — ясне сонечко.
Другий гостонько — ясний місяцю.
Третій гостонько — дрібен дощику.

Ця колись магічна молитва побудована за принципом послідовності, що передбачає рівноправність усіх складників створеного ряду. Дійсно, названі образи — рівновеликі, бо кожне позначене ними явище природи відігравало важливу роль у житті хлібороба.

Перший гостонько, чим ся радуєш?
Як зійду я рано-пораненьку,
То втішаться мені старенькі й маленькі.

У давнину людина відчувала, що її існування цілковито підпорядковане сонячним ритмам, які виявляються в чергуванні світла (дня) і темряви (ночі), у зміні пір року тощо. Розуміння Сонця як життєдайної сили поєднувалося з вірою в його божественну, священну природу. Тому перша молитва у колядці звернена до денного світила. Його шанують, славлять, благають бути добрим до всього живого. Піднімаючись у високості, Сонце звеселяє Землю-матінку, йому радіють «діти маленькі». Діти — образ, який символізує все, що народилося у природі і почало розвиватися, рости. Сонячне світло плекає все новонароджене, знешкоджуючи злі сили.

Другий гостонько, чим ся радуєш?
Як зійду я рано звечора,
То втішиться мені гість у дорозі.

Другим бажаним гостем колядка називає Місяць — небесне божество, не менш могутнє, аніж Сонце. Ще у давнину основою поділу року на місяці було спостереження за його сходом і заходом на небі. Місяць поділяли на відрізки часу відповідно до спостережуваних фаз, називаючи його молодиком, підповнею, повнею та ін. З фазами були пов’язані й вірування, які регламентували лікування хвороб, прогнозування погоди. Сакралізацію Місяця засвідчує прислів’я: «Місяць — наш божок, а хто нам буде богувати, як його не стане». Йому поклонялись, слали молитви, вважали його охоронною силою від злих нічних духів, особливо покладалися на нього подорожні.

Третій гостонько, чим ся радуєш?
Як впаду я тричі у маю,
То втішиться мені жито-пшениця,
Жито-пшениця, всіляке зело.

Життєдайною силою, згідно з віруваннями, володіє і третій «гостонько» — Дощик. Скропить тричі землю, напоїть її небесною силою, і забуяє довкола зело — зернові культури.
Повагу до небесних божеств передано і пестливими формами слів: «гостоньки», «ясне Сонечко», «дрібен Дощик».
Діалог між людиною і природою позначений вербальною магією (вірою в магічну силу слова), приписуванням слову здатності творити те, що ним позначено. З огляду на це стають зрозумілими формули-відповіді від імені Сонця, Місяця, Дощу. Їх основна мета — забезпечити майбутній урожай, добробут родини. Ця магічна формула проступає і в рефрені: «Добрий вечір, Святий вечір. Добрим людям на цей вечір».
Жодні інші зразки української народної творчості, що дійшли з тих часів, не уславляли так джерела життя, як колядки. Таке величання є своєрідним духовним благословенням на хліборобську працю, з якої постає урожай, а значить — і краще життя в новому році.
Сонячна енергія від Святого вечора увіллється в людину творчою силою, і вона засіватиме, вирощуватиме на землі Добро й Красу.

Повний текст колядки «Пане-господарю, вставай з постелі…»

Пане господарю! ми твого двора
Святий вечір!
Ми твого двора не минаємо!
Святий вечір!
Ми твого двора не минаємо, –
Ми тебе, пане, звеличаємо!
Пане господарю! Вставай з постелі,
Вставай з постелі, одчиняй двері,
Застиляй столи все сосновії.
Клади калачі з ярої пшениці!
Будуть до тебе аж три гостоньки!
– «Перший гостоньку – ясен місяцю,
Чим ся похвалиш, ясен місяцю?»
Чим ся похвалив, тим ся й учинив…
– «Ой, як я зійду рано з вечора,
Возвеселиться всяк звір у лісі, –
Всяк звір у лісі, гість у дорозі!»
«Другий гостоньку, – ясне сонечко,
Чим ся похвалиш, ясне сонечко?»
Чим ся похвалив, тим ся й учинив…
– «Ой, як я зійду рано в неділю, –
«Задзвонять дзвони та й до службоньки,
Задзвонять дзвони та й до службоньки,
Розвеселиться ввесь мир хрещений!»
– «Третій гостоньку – дрібен дощику,
Чим ся похвалиш, дрібен дощику?»
Чим ся похвалив, тим ся й учинив…
– «Ой, як я впаду тричі в маю,
Розвеселиться жито й пшениця
Розвеселиться жито й пшениця,
Жито й пшениця й всяка пашниця!»
А по цім слові пробувай здоров
І сам з собою, з дітьми, з жоною,
З дітьми, з жоною, з отцем, з маткою,
З отцем – маткою, ще й з челядкою,
І з челядкою, і з худібкою,
Щоб твоя сімя здорова була,
Щоб челядонька весела була,
Щоб худібонька росла – множилась
А ції святки ти святкуй здоров,
А других святок дожидай здоров.
Святий вечір!

Колядка «Пане-господарю, вставай з постелі…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.