Паремійні жанри. Український фольклор. Конспекти лекцій

Паремійні жанри. Український фольклор. Конспекти лекцій

У творах, що належать до паремійних жанрів, відображено найважливіші моменти з життя людини: сприйняття і розуміння нею навколишнього світу; вірування; навички, здобуті в процесі трудової діяльності; пам’ять поколінь про історичну минувшину, родинний уклад тощо.

Паремії (грец. paroimia — притча) — малі фольклорні твори, які є словесними мініатюрами і характеризуються клішованістю, що забезпечує їх точність, виразність і стійкість.

Першим в історії української фольклористики зібранням паремійних жанрів вважають рукописний збірник «Приповісті посполиті» Климентія Зиновіїва (друга половина ХVІІ ст.). Систематичне вивчення жанрової природи паремій започаткував І. Франко в передмовах до кожного з трьох томів (у шести книгах) «Галицько-руських народних приповідок» (1901—1910). Унікальними спостереженнями і рекомендаціями він заклав основи подальшого розвитку пареміографії (грец. paroimia — притча і grapho_ — пишу) — галузі фольклористики, яка займається збиранням і виданням паремій, та пареміології (грец. paroimia — притча і logos — слово, наука) — галузі фольклористики, яка досліджує паремії.
Виникнення паремійних одиниць, на думку І. Франка, відбувалося за такими схемами:
а) міжжанровий перехід: творення паремій з інших жанрів шляхом зведення розлогого твердження до окремого лаконічного висновку;
б) узагальнення: реакція індивіда на конкретну життєву ситуацію, окреслена лаконічною формулою;
в) факультативність: трансформація однієї паремії та її перехід в інший паремійний жанр. Прийнято розрізняти похідні форми, в основі яких певне першоджерело (прислів’я, анекдот, байка тощо), і непохідні зразки, які І. Франко назвав «звичайними життєвими обсерваціями», оскільки вони виражають безпосередню реакцію людини на явище, предмет, подію.

Паремії є переважно прозовими текстами, які характеризуються лаконічністю, асоціативністю, яскравістю образів, художньо-виражальною насиченістю, інформативною конденсованістю та довершеністю викладу. Паремійні жанри виокремлюють відповідно до функції, поетики і структури тексту. Серед цих творів розрізняють прислів’я, приказки, календарні прогнози, примовки, загадки, вітання, прощання, побажання, подяки, поздоровлення, тости, формули чемності, дотепи, жарти, каламбури, скоромовки, афоризми, прикмети, лайки, прокльони тощо. Побутування художніх мініатюр багате на варіантність.

Паремійні жанри. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.