Соціально-побутові пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій

Соціально-побутові пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій

Велику тематичну групу народної лірики становлять соціально-побутові пісні, виникнення яких тісно пов’язане з економічними й політичними зрушеннями в суспільстві, життям різних соціальних груп, їхнім впливом на формування норм корпоративної етики й моралі.

Соціально-побутові (суспільно-побутові, станові) пісні — народні ліричні твори, у яких відображено почуття і переживання соціальних груп (козаків, чумаків, кріпаків, рекрутів, наймитів та ін.), викликані конкретними подіями у суспільному житті чи характерними ознаками станового побуту.

Перша спроба жанрового класифікування соціальної лірики належить Ф. Колессі, який у праці «Українська усна словесність» (1938) виокремив специфічний жанровий різновид станової пісні, зарахувавши до неї пісні чумаків; солдатів і рекрутів; бурлаків і наймитів; ремісників. Принцип поділу пісенного масиву за приналежністю носіїв до певних станових груп в українській фольклористиці зберігся донині.
За тематичними і жанровими ознаками соціально-побутові пісні утворюють такі цикли: козацькі, чумацькі, бурлацькі, гайдамацькі, рекрутські, солдатські (жовнірські), заробітчанські, строкарські, кріпацькі, наймитські, робітничі та ін. Кожен з них має специфічні особливості, однак їх об’єднують наявність соціальних мотивів, увага до конкретної історичної епохи. Іноді соціальна конкретика твору затирається, і фольклористи зараховують його до соціально-побутового циклу за наявністю слів «козак», «чумак», «кріпак» тощо. У своїй сукупності суспільно-побутові пісні відтворюють картину історичного буття українського народу, еволюцію ідеалів у процесі історичного розвитку нації.

Соціально-побутові пісні розмаїті за тематикою, сюжетами, мотивами, колоритністю образів. Вони відображають народне світосприймання, органічно поєднують реалістичну конкретику, метафорично-символічну образність, високий рівень узагальнення, глибинне емоційне ставлення до зображуваної події, широку палітру усталених у народній пісні художніх засобів. У них традиція народної пісенної поетики простежується на рівні всіх компонентів: конкретна фабула з драматичними колізіями, діалогами чи монологами; масштабність форми; тенденція до безперервного розгортання дії; усталені художні засоби (метафори, постійні епітети, гіперболи тощо).
Процес формування нових тематичних циклів соціально-побутових пісень не припиняється, оскільки нові суспільні явища викликають відповідну поетичну реакцію народу.

Соціально-побутові пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.