Уривки з твору М. Булгакова «Життя пана де Мольєра»

Уривки з твору М. Булгакова «Життя пана де Мольєра»

Народження майбутнього драматурга

Якась акушерка… прийняла 13 січня 1622 року у люб’язної пані Поклен, вродженої Крессе, першу дитину — недоношеного малюка чоловічої статі.
З упевненістю можу сказати, що якби мені вдалось пояснити поважній повитусі, кого саме вона приймає, можливо, що від хвилювання вона завдала б якоїсь шкоди малюку, а разом із тим і Франції.
І ось: на мені жупан із величезними кишенями, а в руці моїй не сталеве, а гусяче перо. Переді мною горять вощані свічки, і мозок мій запалений.
— Добродійко! — говорю я.— Обережніше повертайте малюка. Не забудьте, що він народжений раніше терміну. Смерть цього малюка означала б тяжку втрату для вашої країни!
— Мій Боже! Пані Поклен народить іншого.
— Пані Поклен ніколи більше не народить такого, і жодна інша пані протягом кількох століть такого не народить.
— Ви мене дивуєте, пане!
— Я й сам здивований. Зрозумійте, що мине три століття, і в далекій країні я буду згадувати вас тільки тому, що ви сина пана Поклена тримали в руках.
— Я тримала в руках і більш знатних малюків.
— Що ви розумієте під словом — знатний? Цей малюк стане більш відомим, ніж нині правлячий король ваш Людовік XIII, він стане більш знаменитим, ніж наступний король, а цього короля, пані, назвуть Людовіком Великим, або Королем-Сонцем.
…Ах, пані моя! Що ви розказуєте мені про якихось знатних малюків, яких ви тримали колись у руках! Зрозумійте, що ця дитина, яку ви приймаєте зараз в покленівському будинку, це не хто інший, як пан Мольєр!
Ага! Ви зрозуміли мене? Так будьте ж обережні, прошу вас! Скажіть, він скрикнув? Він дихає? Він живе!

Як Жан Батіст Поклен став Мольєром

Без зайвої скромності група називала майбутній театр Блискучим театром, а всі, хто входив до нього, називали себе «Діти Сім’ї».
Жан Батіст Поклен з моменту заснування «Блискучого театру» припинив існування, і замість нього в світ прийшов Жан Батіст Мольєр. Звідки взялося це нове прізвище? Невідомо. Дехто пояснює, що Поклен скористався поширеним в театральних і музикальних колах псевдонімом, інші — що Жан Батіст назвався Мольєром за назвою якоїсь місцевості… Хтось говорить, що він узяв прізвище одного із письменників, який помер 1623 року… Словом, він став — Мольєром.

 

Перша постановка п’єси «Міщанин-шляхтич»

«Міщанин» був зіграний у Шамборі вперше 14 жовтня 1670 року, і темний жах охопив Мольєра післе вистави: король не вимовив жодного слова з приводу п’єси. Прислужуючи королю за урочистою вечерею після спектаклю в ролі камердинера, Мольєр був напівмертвий. Мовчання короля негайно дало пишні результати. Відразу ж не лишилось жодної людини, яка б не вилаяла п’єсу Мольєра (не в присутності короля, звичайно).
16 жовтня відбулася друга вистава, і знову на ній був присутній король. Коли спектакль закінчився, він підізвав до себе Мольєра.
— Я хотів вам сказати про вашу п’єсу, Мольєре,— почав король.
«Ну, убий мене!» — прочитали всі в очах Мольєра.
— Я нічого не сказав вам після прем’єри через те, що не міг висловитися про неї. Ваші актори занадто добре грають. Але тепер я бачу, що ви написали прекрасну п’єсу, і жодна із ваших п’єс не надала мені такого задоволення, як ця.
Щойно король відпустив Мольєра, як його оточили всі придворні й почали вихваляти п’єсу. Причому найбільше її хвалив той, хто напередодні говорив, що Мольєр вичерпав себе як драматург.

 

Остання вистава

Увечері на пале-рояльській сцені смішні лікарі в чорних ковпаках й аптекарі з клістирами посвячували в лікарі бакалавра Аргана:

Если хворый еле дышит
И не может говорить!..

Бакалавр Мольер весело вигукнув у відповідь:

Умный врач тотчас предпишет
Кровь бедняге отворить!

Двічі присягав бакалавр на вірність медичному факультету, а коли президент почав вимагати третьої присяги, бакалавр нічого не відповів, несподівано застогнав і впав у крісло. Актори на сцені здригнулися й стушувались: такої витівки не сподівались, та й стогін здався натуральним.
Аж раптом бакалавр піднявся, розсміявся і вигукнув на латині:
— Присягаю!
У партері нічого не помітили, і тільки деякі актори помітили, що обличчя бакалавра змінило колір, а на лобі у нього виступив піт.

 

Уривки з твору М. Булгакова «Життя пана де Мольєра»

Комментарии закрыты.