Ф. Шіллер — німецький драматург. Аніліз п’єси “Підступність і кохання”.

Ф. Шіллер — німецький драматург. Аніліз п’єси “Підступність і кохання”.

Ф. Шіллер — німецький драматург

10 листопада 1759 народився Фрідріх Шиллер в місті Марбах у сім’ї військового фельдшера. Його батько — Йоганн Каспар Шиллер — військовий фельдшер, мати, Доротея, уроджена Кодвейс — донька сільського лікаря.

На дев’ятому році хлопця віддали вчитися до латинської школи, яка готувала учнів до вступу в семінарію. Потім Фрідріха запримітив герцог Карл Євгеній і змусив навчатися у створеній ним військовій академії. Вісім років (1772–1780) провів Шиллер у цьому розсаднику рабів, де панували шпигунство й стеження за учнями, категорично заборонялося спілкування із зовнішнім світом, а всі вихованці підкорялися найсуворішій кийовій дисципліні. Лише ночами Шиллер міг крадькома читати. Він багато разів перечитував твори Плутарха, оди й поеми Клопштока, ліричні вірші та роман «Страждання юного Вертера» свого старшого сучасника Ґете. Пізніше він захопився Шекспіром. По закінченні військової Академії якийсь час він працює полковим лікарем.

Над першою драмою «Розбійники» Шиллер почав працювати, ще перебуваючи в академії. У 1781 році драма завершена, а 13 січня 1782 року «Розбійники» були вперше показані на сцені Мангеймського театру. Вистава мала колосальний успіх. Потім пішли тріумфальні вистави в багатьох інших містах Німеччини. Попри те, що постановники часто на свій смак чи за цензурою свавільно калічили текст п’єси, а дія була перенесена із сучасності в XVI століття, неможливо було знищити головного — пафосу драми, шляхетність помислів розбійника Карла Моора, який вирішив у своїй батьківщині викорінити поодинці зло та беззаконня.
Шиллер читає перед друзями драму «Розбійники», в той час як до нього наближаються солдати герцога

Герцог Вютемберзький, довідавшись про виставу, наказав посадити автора «Розбійників» на гауптвахту й заборонив йому писати що-небудь, окрім творів із медицини.

Шиллер вирішив покинути володіння карликового деспота. У ніч на 23 вересня 1782 року, скориставшись сум’яттям пишних придворних торжеств на честь російського цесаревича Павла Петровича, який був одружений з племінницею герцога Карла Євгенія, автор «Розбійників» таємно втік з Вюртемберга. П’ять років тривали бездомні блукання, болюча убогість і завзята боротьба за визнання серед німецьких читачів і театральної публіки.

Визнання до Фрідріха Шиллера прийшло в Росії з першою драмою «Розбійники», що у 1793 році була зіграна вихованцями Шляхетного пансіону при Московському університеті. Шедеври Шиллера викликали інтерес у російських поетів і письменників. Представники різних літературних напрямків інтерпретували твори німецького поета, наголошуючи на тому, що особливо відповідало ідеям історичного етапу.

Смерть обірвала творчість поета-гуманіста тоді, коли його поглядам відкривалися нові обрії, коли його розпливчасті ідеали набували чіткіших обрисів і він починав вірити в політичну самостійність народу (у 1805).

 

Естетичні погляди Шиллера

— мистецтво існувало не для спостереження і насолоди, а для перебудови життя і щастя людини на землі; воно мусило надихати людину на активні дії;
— шляхом естетичного виховання можна провести суспільну перебудову, тобто змінити життя;
— розмежування двох етапів у розвитку мистецтва:

— наївний (давнє, античне, а також мистецтво доби Відродження),
— сентиментальний (нове мистецтво сучасного йому часу);

— ідеал наївного мистецтва полягав у єдності, гармонії між дійсністю та ідеалом;
— поети сентиментальної поезії розподілялися на дві категорії: ідеалістів та матеріалістів.

 

Найвідоміші твори Шиллера

П’єси

1781 — «Розбійники»
1783 — «Змова Фієско в Генуї»
1784 — «Підступність і кохання»
1787 — «Дон Карлос, інфант іспанський»
1799 — драматична трилогія «Валленштейн»
1800 — «Марія Стюарт»
1801 — «Орлеанська діва»
1803 — «Мессинська наречена»
1804 — «Вільгельм Телль»
«Димитрій» (не була закінчена через смерть драматурга)

Проза

Стаття «Злочинець через втрачену честь» (1786)
«Духовидець» (незакінчений роман)

Першим перекладачем поезій Шиллера українською мовою був у 1830-их pp. Й. Левицький, далі його твори перекладали П. Куліш, Б. Грінченко, А. Могильницький, М. Маркович, О. Навроцький, О. Левицький, О. Кониський, О. Пчілка, Б. Тен, М. Лукаш, С. Гординський та ін. У зв’язку з переслідуванням української мови драми Шиллера українською мовою на території України, що належала Російській імперії були заборонені, і перші їх вистави відбулися у львівському Театрі «Руської Бесіди»: «Підступність і кохання» та «Розбійники» (1881 — 89); уперше в Києві «Розбійники» ставив у Народному Театрі 1918 П. Саксаганський. Визначніші вистави пізнішого часу: «Вільгельм Телль» (Київський Театр Юного Глядача, 1927), «Змова Фієско в Ґенуї» («Березіль», 1928), «Дон Карлос» (Театр ім. Франка, 1936) та ін.

Драми Шиллера українською мовою перекладали: В. Кміцикевич («Вільгельм Телль», 1887), Є. Горницький («Орлеанська Діва», 1889), Б. Грінченко («Марія Стюарт» і «Вільгельм Телль», 1896), О. Черняхівський («Розбійники», 1911), Ю. Назаренко («Підступність і кохання»), М. Лукаш («Розбійники», «Вільгельм Телль»), Я. Цурковський («Розбійники»). Окремими виданням вийшли твори Шиллера: «Поезії» (Л. 1914), «Вибрані драматичні твори» (К. 1955), «Вибрані твори» (К. 1971).

 

Цікаві факти із життя Шиллера

Перші віршові спроби Шиллера припали на роки його навчання в латинській школі. Це стало такою несподіванкою для його сім’ї, що навіть рідний батько, прослухавши перший вірш сина, здивовано запитав його: «Та ти що, Фріце, з глузду з’їхав!?» Попри повну неготовність батьків бачити в синові майбутнього поета, він продовжував свої творчі вправи, що, звісно, негайно наклало свій відбиток на його зовнішність, манери та поведінку. Отримавши диплом і разом із ним призначення в гренадерський полк, Шиллер аж ніяк не був схожий на бравого гренадера. Військова уніформа, косички, трикутний капелюх надавали йому напрочуд комічного вигляду. Втім самого поета це мало обходило: він продовжував писати, і в голові в нього вже виник задум п’єси «Розбійники», яка зробить ім’я Шиллера відомим усій Німеччині.

З часом Шиллер мав вигляд справжнього письменника. Його знайома, Генрієтта Герц, пригадувала, що «Шиллер був високим на зріст. Верхня частина його обличчя вражала своєю одухотвореністю, хоча його блідість та рудувате волосся дещо псували загальне враження. Під час розмови його обличчя пожвавлювалося, на щоках проступав легкий рум’янець, а в блакитних очах з’являвся блиск, і тоді весь його образ набував гармонії». Гете писав, що Шиллер «був величний у розмові за чайним столом, і так само величним був би він, безперечно, і в державній раді. Його ніщо не сковувало, ніщо не спиняло вільного польоту його думки. Всі великі плани він творив вільно. Це справжня людина».

 

Вислови Шиллера та цитати з його творів, що стали крилатими

Коли я ненавиджу, я ніби щось віднімаю у себе; коли ж я люблю, — я цим збагачуюсь.
Любов дарує назавжди, егоїзм дає лише в борг.
Людина відображається у своїх вчинках.
Справжнє кохання допомагає подолати усі труднощі.
Любов звеличує великі душі.
Любов і голод владарюють світом.
Справжня дружба правдива і хоробра.
Честь дорожча від життя.
Істина не змінюється від того, що хтось її не визнає.
Слово завжди сміливіше, ніж вчинки.
Найбільша з перемог — вміння прощати.
Всесвіт — це думка Бога.
Мавр зробив свою справу, мавр може йти.

 

“Підступність і кохання”

“Підступність і кохання” — це історія кохання двох благородних людей — Фернанда та Луізи. Пред нами два світи, розділенні великою пропастю. Одні живуть у розкоші, притискують інших, жадібні, порочні, егоїстичні, а інші — бідні, пригнічені,але чесні і благородні. До цих і прийшов Фернандо, син герцогського міністра. Він прийшов не тільки тому, що його заманила красота Луїзи, він зрозумів порочність моральних основ свого класу.
Університет надав йому нові просвітницькі ідеї у віру, силу народу, спілкування з яким просвічує і якби возвеличує людину. Фердинанд в сім’ї Мілера знайшов моральну гармонію та дух. Ясність, яку не зміг знайти в своєму середовищі. В його образі Ф. Шіллер показує молодого дворянина, природні людські почуття якого, наштовхнули на перешкоду феодальних законів і умов. Шіллерівський Фердинанд — останній штюрмер в німецькій літературі. Він підняв свій голос на захист людс.прав,готовий був відректися від свого положення у вищому світі. Луїза — це відважна дівчина,яка вірила своєму коханому, завжди залишається морально чистою і бачить прямо свою нерозв’язність конфлікта з суспільством.
Назвавши “Підступність і кохання” міщанською трагедією Шіллер слідував відомому жанру значно змінивши його, надав йому глибокий гуманістичний зміст і удосконалив його форму. Шіллер в основу своєї драми поклав важливий конфлікт класового суспільства, конфлікт соціальної політичної нерівності і відобразив його з будовою художнього стилю.

Ф. Шіллер — німецький драматург.  Аніліз п’єси “Підступність і кохання”

Повернутись на сторінку Зарубіжна література

Комментарии закрыты.