• .

Ібсен Генрік. Біографія і творчий шлях

Ібсен Генрік (1828—1906) — норвезький драматург XIX ст., який по сів одне з центральних місць у світовій літературі своєї доби й суттєвою мірою визначив шляхи розвитку театру XX ст.

Основні твори: «Бранд» (1866), «Пер Гюнт» (1867), «Стовпи суспільства» (1877), «Ляльковий дім» («Нора», 1879), «Привиди» (1881).

Генрік Ібсен народився 20 березня 1828 р. у норвезькому містечку Шиєні у родині купця, власника торговельного дому. Банкрутство батька прирекло родину на злиденне існування. Після закінчення школи 1844 р. юнак перебрався до маленького містечка Грімстад, де працював помічником аптекаря. Там він написав свою першу п’єсу «Катіліна» (1849), яку видав за рік, підписавшись псевдонімом Брюнюльф Б’ярме (п’єса була видана на кошти друзів накладом двісті п’ятдесят примірників). У 1850 р. оселився у Християнії, тодішній столиці Норвегії. Там він відвідував «фабрику студентів» Гельтберга, а з часом склав іспит на атестат зрілості. Того ж року «Християнія-театр» поставив п’єсу Ібсена «Богатирський курган», яка, однак, не мала успіху. Наснажений норвезьким соціалістичним рухом, молодий літератор взяв участь у створенні газети, в якій публікував свої вірші, театральні рецензії та сатиричні статті. Невдовзі, розчарований безсилістю опозиції, він пише пародійну п’єсу «Норма, або Кохання політика». У 1852 р. Ібсен стає штатним драматургом новоствореного театру в Бергені, а згодом — керівником другорядного театру Християнії. У 1862—1863 рр. з’являються п’єси Ібсена «Комедія кохання» та «Боротьба за престол». Від 1864 р. драматург живе переважно в Римі, Дрездені та Мюнхені. Протягом трьох місяців 1865 р. він створює поетичну драму «Бранд», яка стала його першим великим успіхом. А за два роки по тому — п’єсу «Пер Гюнт», що здобула величезну популярність і була покладена на музику Едвардом Грігом (1875). За кордоном були написані також драми «Підпори суспільства» (1877), «Ляльковий дім» (1879), «Привиди» (1881), «Ворог народу» (1882), «Дика качка» (1884), «Герда Габлер» (1890) та ін. 1891 р. Ібсен повернувся до Норвегії. Тут народжуються його п’єси «Будівничий Сольнес» (1892), «Маленький Ейольф» (1894), «Йон Габріель Бйоркман» (1896), «Коли ми, мертві, пробуджуємося…» (1899). Розбитий паралічем письменник помер 23 травня 1906 р.
У своїй творчості письменник розробляє різні теми: науки і прогресу; емансипації жінок, проблем спадковості, революції тощо. Ібсен пройшов школу романтизму і заклав основи «нової драми». Він одним з перших почав створювати п’єси з глобальними сучасними проблемами, розкриваючи їх шляхом заглиблення у внутрішній світ героя. Ібсен виносить на сцену не тільки актуальні проблеми сучасності, але й забезпечує сучасний антураж: мову, одяг, поведінку. Герої Ібсена є провідниками певних ідей, тому його п’єси вважаються аналітичними, інтелектуальними. Особливістю п’єс Ібсена є змішування жанрів (трагікомедія). На його погляд, сценічне дійство має бути максимально наближеним до життя, а тому в ньому повинні поєднуватись трагічне з комічним. П’єса не дає готових відповідей, має відкритий фінал, незавершену історію домислює глядач. Умовно творчість Ібсена поділяють на три періоди: перший охоплює 1848—1864 рр. й називається національно-романтичним, адже увага автора прикута до проблеми боротьби Норвегії за незалежність, її героїчної минувшини («Іванова ніч»). Другий період (1865—1884) дослідники вважають реалістичним. Драматург зосереджує увагу на брехливій, подвійній моралі суспільства («Бранд», «Пер Гюнт», «Ляльковий дім»). Третій період творчості Ібсена (1885—1900) — період психологічного осмислення життя; герої Ібсена високоморальні, вони сповідують прекрасні ідеали («Дика качка», «Жінка з моря»). П’єса «Ляльковий дім» («Нора») є соціально-психологічною драмою, в якій ідеться про право людини на свободу незалежно від статі.

Ібсен Генрік. Біографія і творчий шлях

Комментарии закрыты.