Ідентифікація. Що таке ідентифікація?

Ідентифікація (лат. identificо — ототожнюю) — емоційно-когнітивний процес неусвідомлюваного ототожнення суб’єктом себе з іншим суб’єктом, групою, зразком, що допомагає йому успішно опановувати види соціальної діяльності, засвоювати й перетворювати соціальні норми й цінності, приймати соціальні ролі. Поняття «ідентифікація» вперше використав З. Фройд («Групова психологія й аналіз Его», 1914) для опису механізму формування емоційної прихильності дитини до матері, злиття з нею. Він розглядає ідентифікацію як засіб захисту особистості від тиску інстинктів і як один з механізмів формування особистісно-моральної інстанції Супер-Его через ототожнення дитиною себе з батьками або значущими іншими. Неортодоксальний психоаналіз трактує ідентифікацію як механізм психологічного захисту Я від зовнішніх загрозливих об’єктів, центральний механізм формування здатності особистості до саморозвитку. Представники символічного інтеракціонізму (Дж.-Г. Мід та ін.) інтерпретують ідентифікацію як результат соціальної взаємодії, за якої індивід у процесі соціальної комунікації порівнює себе з іншими людьми і починає бачити себе з боку, «віддзеркалюючись» у відповідних реакціях і вчинках інших. У цьому випадку він дивиться на себе вже як на соціальний об’єкт, який володіє певними ознаками й властивостями. Суб’єктами ідентифікації є діти, підлітки, дорослі, об’єктом (моделлю) — як реальні люди (батьки, однолітки, друзі та ін.), так і ідеальні особи. Моделлю ідентифікації може бути особистість, яка викликає не лише позитивні, а й негативні почуття.

У сучасних соціальних дисциплінах термін «ідентифікація» використовують у таких значеннях: 1) у формі переживань і дій уподібнення (частіше неусвідомлене) суб’єктом себе іншій особі (моделі), яке є механізмом становлення особистості, формування статево-рольової ідентифікації, ціннісних орієнтацій, засвоєння норм і зразків поведінки; 2) механізм психологічного захисту, що виявляється в імітації, несвідомому наслідуванні поведінки, уподібненні об’єкту, який викликає страх або тривогу; 3) механізм проекції, мимовільного приписування суб’єктом іншій особі своїх думок, мотивів, бажань, якостей, почуттів і переживань, які викликають у нього почуття провини або тривоги, сприйняття суб’єктом іншої людини як продовження себе самого; 4) механізм ототожнення індивідом себе з іншою особою, що виявляється у співпереживанні, емпатії, для забезпечення розуміння й успішної взаємодії. У соціології й соціальній психології ідентифікації розглядається як один із найважливіших механізмів соціалізації особистості, що виявляється в ототожненні індивідом себе з певною групою або спільнотою (номінальною, реальною, великою, малою тощо). Ідентифікація сприяє активному освоєнню властивих групі зразків і стереотипів поведінки, прийняттю власних групових норм, цілей, соціальних ролей, настанов, ідеалів. Виокремлюють громадську, соціальну, етнічну ідентифікацію.

Ідентифікація. Що таке ідентифікація?

Комментарии закрыты.