Cучасний міський фольклор. Український фольклор. Конспекти лекцій

Cучасний міський фольклор. Український фольклор. Конспекти лекцій

Сучасні глобалізаційні процеси спричинилися до поступового перетворення усної народної творчості на культурний спогад, сприйняття її представниками урбанізованого світу як автентичної архаїки. З’ясовуючи причини цього явища, дослідники дійшли висновку про втрату фольклором усталених функцій і появу інших, не менш цікавих, ніж традиційна усна словесність, феноменів, зокрема міського фольклору.

Міський фольклор — усна народна поетична творчість, що своїм походженням і побутуванням пов’язана з урбаністичним середовищем.

Міський фольклор перегукується з традиційною усною народною творчістю на рівні жанрової специфіки і поетики творів.
До сучасного міського фольклору науковці зараховують:
— паремійні жанри (види комічної трансформації афоризмів, прислів’їв, приказок та інших паремій; велеризми, лінгвістичні ігри, псевдоетимологію, псевдопояснення абревіатур, анекдоти та їх цикли);
— міську неказкову прозу (міфологію, легенди, історичні та топонімічні перекази, демонологічні бувальщини, оповідання про аномальні явища і випадки з життя, міські чутки і плітки);
— міську лірику (пісні, шлягери, романси та їх цикли);
— писемний фольклор (графіті, альбоми, пісенники, «святі листи», «листи щастя»);
— сучасний дитячий фольклор (страшилки, мовчалки, підсидки, прикмети, ворожіння, рукописні оповідання, текстографічні загадки, підліткові альбоми-анкети, графіті, переробки-пародії тощо).
Особливо строкатим є фольклор соціальних груп, зокрема студентський, армійський, «блатний», усна творчість міських субкультур і фольклор інтелігентів.

Появу сучасного міського фольклору російський орієнталіст і фольклорист С. Неклюдов пов’язав зі зміною ситуації у сфері культурних комунікацій, коли з’явилися принципово нові технології запису, зберігання, транслювання звуку і зображення (від дагеротипів і фонографів початку ХХ ст. до сучасних цифрових технологій). На його думку, перехід від природного до технічного способу культурної комунікації відтіснив на периферію давні культурні традиції, радикально змінив усталену систему етичних та естетичних цінностей, деякі фольклорні жанри перетворилися на «непродуктивні», словесні пам’ятки (наприклад, билина чи дума). На зміну традиційним фольклорним жанрам прийшли тексти «третьої культури» (В. Прокоф’єв), яка включає створену професіоналами для «збуту» масову культуру й усну творчість, що сформувалася у середовищі самих носіїв «для споживання». «Третя культура» виникла спочатку в місті, а потім швидко поширилася за його межі. С. Неклюдов запропонував називати її постфольклором.

Cучасний міський фольклор. Український фольклор. Конспекти лекцій

Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій

Комментарии закрыты.