Абсентеїзм (лат. absentiа — відсутність) — байдужість до реалізації своїх політичних прав, ухиляння від громадянських обов’язків (участі у голосуванні, виборчих кампаніях, акціях протесту, діяльності партій, груп інтересів тощо). Абсентеїзм може бути рисою характеру людини, життєвою позицією, що виявляється у відсутності потреби, звички, бажання політичної дії; світоглядом, зорієнтованим, наприклад, на внутрішнє вдосконалення. Абсентеїзм виник у Давній Греції, де деякі громадяни відмовлялися відвідувати народні збори і користуватися політичними правами. Натепер абсентеїзм стає масовим явищем навіть у країнах із стійкими і давніми демократичними режимами. У політичному житті, як правило, беруть участь від 10 до 50% населення, що вважається нормальним для правової демократичної держави показником рівня електоральної (виборчої) активності. Вважають, що право не брати участі у виборах є невід’ємним правом людської свободи, як і право не віддавати свого голосу невиважено, вимагати поваги до нього. Абсентеїзм має двоїсту природу: об’єктивний аспект цього явища зумовлений стабільністю соціальної системи, соціальним благополуччям, схильністю до консерватизму; суб’єктивний — недовірою до політиків, владних інститутів, соціально-політичною апатією, розчаруванням, відразою виборців. Абсентеїзм зумовлюють низький рівень політичної культури, морально-психологічна неповноцінність, інфантильність, усвідомлення власного політичного безсилля, недовіра до політичних інститутів, нездатність впливати на прийняття політичних рішень, відчуження політичних цінностей і потреб від можливості їх задовольнити, а також домінування у людини норм індивідуалізованої субкультури за майже повного ігнорування загальноприйнятих.
Високий ступінь задоволення особистих потреб призводить до втрати інтересу до політики, оскільки здатність самостійно розв’язувати свої проблеми, відстоювати інтереси породжує впевненість у непотрібності політики. Абсентеїзм зумовлений втратою особистістю почуття належності до будь-якої соціальної групи, а отже, втратою цілей і цінностей соціального життя, а також відсутністю уявлень про зв’язок політики з приватним життям. Поширення абсентеїзму свідчить про кризу легітимності політичної системи, її норм і цінностей. Роль абсентеїзму в сучасному українському суспільстві неоднозначна: з одного боку, абсентеїзм є стабілізуючим фактором у суспільстві, у якому відсутні ефективні механізми мирного розв’язання соціальних і політичних конфліктів, з іншого — за певних умов можливий різкий перехід від абсентеїзму до радикальних форм політичної поведінки.