Агітація (лат. agitatio — приводити в дію) — поширення різноманітної пропагандистської інформації, переконань, цінностей, ідей тощо, що передбачає всебічний вплив на суспільну свідомість людей. Агітацію іноді помилково ототожнюють з пропагандою, але, хоча вони тісно пов’язані, зокрема часто мають спільні цілі та вихідні принципи, їм все ж притаманні різні задачі, методи і технології впливу на населення. Основним завданням пропаганди є поширення теорії, роз’яснення стратегії, формування ідеології та світогляду, а агітація переважно зорієнтована на вплив через роз’яснення актуальних завдань, що виникають перед організацією, політичною партією, регіоном, суспільством (поширення конкретних гасел, інформації, порад та ін.) Залежно від сфери функціонування в суспільстві виокремлюють політичну, націоналістичну, екологічну та ін. агітації. За способом подання розрізняють: усну, друковану та аудіовізуальну агітацію.
Усна агітація (виступи політиків і керівників на зборах, мітингах, лекції, бесіди тощо) прямо впливає на аудиторію, друкована (різноманітні плакати, листівки, газети, брошури, Інтернет) — опосередковано, аудіовізуальна агітація здійснюється із використанням виступів, дискусій, оглядів, різноманітних передач по телебаченню. Агітація дає змогу маніпулювати свідомістю, поведінкою людей, тобто здійснювати прихований психологічний вплив з метою управління поведінкою людини, використовувати технології, що порушують норми етики та законодавства. Отже, на тих, хто використовує агітацію, покладається відповідальність за моральність та законність методів, що застосовуються. Агітацію активно використовують у політичному маркетингу, піарі, рекламі, її методи і технології застосовують на етапах організації безпосереднього впливу на населення, виборців, споживачів.