Адаптація мігрантів (лат. migratio — переселення) — процес пристосування мігрантів до нового національного середовища з намаганням зберегти традиційні інститути; подолання національно-територіальних бар’єрів етнокультурної замкнутості; створення власних стратегій поведінки; задоволення потреб індивіда в іншому національному середовищі, прийняття індивідом нових соціальних і культурних ролей з метою вироблення соціальних механізмів, які дадуть змогу вижити в інонаціональному середовищі; вироблення певної комформної поведінки із застосуванням конструктивних механізмів адаптації, що дає змогу забезпечити цілісність особистості, послабити дезадаптаційні процеси з метою гармонійного розвитку. Успішність адаптації мігрантів залежить від фізіологічних, психологічних, культурних, демографічних, соціальних, економічних та ін. факторів. Внутрішня адаптація впливає на всі структури особистості і трансформує середовище, а зовнішня — зберігає самостійність людини. Адаптація мігрантів, як правило, супроводжують психофізіологічні втрати внутрішніх ресурсів людини. Інтенсивна економічна, етнічна, трудова міграції є ознакою глобалізації, а частка іммігрантів відображає включення населення в глобалізаційні процеси. Імміграційні потоки, які прямують до розвинутих країн, зменшують частку титульних націй. Останнім часом причини, природа і структура переміщень між країнами значно змінилися, нелегальні переміщення стали ознакою сучасного етапу розвитку міграції, а національні і міжнародні закони і механізми управління міграційними потоками практично залишилися на старому рівні. Адаптація мігрантів пов’язана з явищами зіткнення і дифузії різноманітних культур.
Трудова міграція призвела до сегментації ринків праці у розвинутих країнах, виявлення секторів, зайнятих переважно мігрантами (непрестижні робочі місця з тяжкими умовами праці і низькою оплатою, що не потребують високої кваліфікації), і тіньових сегментів зайнятості. Країни-реципієнти повинні формувати особливі механізми адаптації мігрантів, що подолали віковий, емоційно-психологічний, світоглядний, інформаційний, ситуативний, національно-культурний, режимний, часовий та ін. бар’єри. До механізмів адаптації мігрантів зараховують: комунікативні адаптаційні механізми; ціннісно-нормативні; життєзабезпечення; підтримання специфічних, духовних форм культури; наслідування; самореалізації особистості. Адаптація мігрантів повинна бути спрямована на просування особистості на фізіологічному, психологічному, соціальному, культурному рівнях, у складних умовах кризового соціуму, що забезпечить стійкість до умов зовнішнього середовища, здатність індивіда витримувати соціальні навантаження.