Адміністративна (лат. administration — управління) система управління — структура, яка забезпечує реалізацію процесів управління за допомогою методів і засобів прямого впливу на керовані об’єкти, що функціонують як єдине ціле і зорієнтовані на досягнення єдиної спільної мети. Адміністративна система управління (лінійна), на відміну від інших систем управління (функціональної, комбінованої), характеризується безпосереднім впливом на керовані об’єкти за допомогою службових організаційно-розпорядчих документів (наказів, розпоряджень тощо) і управлінських дій. За використання адміністративної системи управління органи виконавчої влади, як правило, застосовують специфічні методи досягнення цілей: примус, маніпулювання, переконання, авторитет, традицію тощо. Використання методів примусу є сутнісною ознакою адміністративної системи управління. Адміністрування передбачає виконання функцій лінійного управління щодо підлеглого об’єкта на основі компетенції і єдиноначальності. Основна увага за адміністративної системи управління приділяється організації в цілому через виконання таких управлінських функцій, як планування, організовування, командний ланцюжок, координування і контролювання. Адміністративна система управління детально регламентує процеси прийняття рішень і бюрократичні процедури за повторюваних, типових ситуацій, однак не здатна запропонувати алгоритми вироблення рішень у разі складних, непевних, невизначених ситуацій. За способом впливу адміністративні методи управління поділяють на організаційні і розпорядчі. Організаційний вплив як сукупність прийомів і методів створення чи удосконалення організаційних систем керуючих і керованих підрозділів, як правило, виявляється у формі різного роду нормативних актів тривалої дії (положення, статути, регламент, постанови, правила, інструкції тощо), що чітко регламентують на певний термін організаційну структуру управління, порядок, напрям і зміст взаємодії між структурними підрозділами. Розпорядчий вплив полягає в родових або повторюваних одиничних оперативних організаційних командах, спрямованих переважно на ліквідацію відхилень, що виникають у процесі управління. Адміністративна система управління поєднує ручний і автоматичний режими управління. У ручному режимі засобами безпосереднього (прямого) оперативного управлінського впливу на керований об’єкт розв’язуються проблемні, нетипові та ін. складні питання. В автоматичному режимі при вирішенні типових та повторюваних питань застосовуються основні принципи раціональної бюрократії М. Вебера, що мають певні переваги.
За чіткого ієрархічного поділу влади і визначених правил і процедур для кожного конкретного випадку можна отримати ефективний засіб наведення порядку у великих групах людей і запобігання зловживань владою. Такі переваги, як універсальність, передбачуваність і продуктивність, бюрократична система може реалізувати за певних умов: в організації відомі загальні цілі і завдання; робота в організації може поділятися на окремі операції; загальна мета суб’єкта управління достатньо проста, що дає змогу виконати її на основі централізованого планування; виконання роботи працівником може досить точно вимірюватися; влада керівника визнається як законна. Ці особливості зумовлюють передбачуваність поведінки службовців бюрократичного апарату, сприяють координуванню їх діяльності, забезпечуючи управління в напівавтоматичному режимі. Адміністративна система управління ефективна за використання рутинної технології, нескладного нединамічного зовнішнього оточення. Адміністративна система управління часто застосовується у державному управлінні.