Адміністрація (лат. administratio — управління, керівництво) — 1) організаційне утворення, покликане виконувати керівні, управлінські функції у різних сферах суспільного життя; 2) сукупність посадових осіб, що здійснюють управління організацією і мають право вчиняти певні управлінські дії, тобто керівний склад організації, до якого входять перша особа, керівники вищої, середньої та нижньої ланок (юридичні особи усіх форм власності та організаційно-правових форм). Адміністрація наділена легітимними владними повноваженнями: приймати управлінські рішення, розподіляти ресурси, видавати накази, розпорядження і організовувати їх виконання для досягнення бажаних результатів. Повноваження передбачені законом або статутними документами, зумовлені офіційними посадами членів адміністрації. Повноваження дають змогу адміністрації вчиняти або ні дозволені управлінські дії. Повноваження адміністрації реалізуються через зусилля колективу організації. Характерною ознакою адміністрації є наявність влади — здатності, права і можливості розпоряджатися будь-ким, будь-чим, вчиняти вирішальний вплив на поведінку і діяльність людей за допомогою різноманітних засобів впливу.
Влада пов’язана з повноваженнями, вона делегується за допомогою опису посадових обов’язків, номенклатури посад, стандартних процедур, інших керівних документів. Делегування владних повноважень підлеглим додає гнучкості, динамізму, оперативності реагування на зміни зовнішнього середовища та нові пропозиції. Сформована через делегування і чіткий розподіл повноважень і відповідальності між рівнями управління ієрархічна структура адміністрації визначає тип організаційної структури організації та ефективність її функціонування. Суттєво розкривають зміст функціонування адміністрації такі функції управління, як планування, організування, мотивування, контролювання і координування. Адміністрація реалізує їх через комплекс процедур управлінської діяльності.