Акмеїзм, Що таке Акмеїзм?
Акмеїзм (від грец. аkmе — вищий ступінь, найвища якість, квітуча пора) — модерністська течія в російській поезії, що виникла на початку XX ст. Акмеїсти, заперечуючи містику символістів, посилену увагу звернули на все земне, предметне, орієнтувалися на нові естетичні ідеали, створюючи «лірику природи» та «лірику культури». Зародження акмеїзму пов’язане з ім’ям М. Гумільова. Спочатку він належав до групи молодих поетів, які вважали себе «третім поколінням» символістів, яке об’єдналося навколо журналу «Аполлон». Однак творчі пошуки М. Гумільова призвели до суперечностей з принципами символізму, і поет із прибічника цього напряму перетворився на його супротивника, розробив естетичні засади нової течії.
До нього приєдналися такі поети, як О. Мандельштам, А. Ахматова, С. Городецький та ін., разом з якими М. Гумільов у 1911 р. заснував літературне об’єднання «Цех поетів», що невдовзі перетворився на центр акмеїзму. Маніфестом нової течії стала стаття М. Гумільова «Спадщина символізму і акмеїзм», де автор виклав свою естетичну програму. Один із постулатів акмеїзму був пов’язаний з утвердженням первісно-біологічного начала людини, що протиставлялося його соціальному існуванню. Звідси інша назва течії — «адамізм» (від імені біблійного Адама). Великого значення акмеїсти надавали формі вірша і в цьому відношенні зразком для себе визнавали ліричні твори Т. Готьє. Поряд з цим митцем акмеїсти вирізняли ще Шекспіра, Рабле, Війона.
Акмеїсти утверджували автономність мистецтва і духовну незалежність митця від сучасності. Естетичними засадами акмеїстів були самодостатність поетичного слова та відповідне його функціонування у житті. Основні принципи зводилися до творення елітарної поезії. Естетизм та нові теми (зокрема африканська тематика) побутували в поезії М. Гумільова, рання поезія А. Ахматової оберталася навколо «вічних тем», О. Мандельштам поєднав міф, культурологію, сучасність. Після 1917 р. група припинила своє існування. В історії «срібного віку» російської поезії акмеїзм залишився яскравою сторінкою, визначивши пріоритети російської культури XX ст.