Альтернативні (лат. alternare — чергуватися, вагатися, від alter — один з двох) вибори — вибори, які надають право і можливість усім громадянам здійснювати вільний вибір шляхом голосування, обираючи між двома і більше кандидатами на заміщення мандата представницього органу чи виборної посади при процедурі формування державного або самоврядного органу влади, наділення повноваженнями посадових осіб. Вибори стали реальним знаряддям політичної боротьби у ХХ ст. Нині роль альтернативних виборів у політичному житті постійно зростає, саме через вибори в більшості держав формуються основні органи публічної влади — парламент, органи місцевого самоврядування, обирається глава держави. Альтернативні вибори сприяють взаємодії громадськості і державної влади, що забезпечує достатньо стійкий зв’язок між громадянським суспільством і державою. Альтернативні вибори дають змогу обирати і зміщувати державних діячів, впливати на склад і поведінку правлячих кіл країни, фактично вони є єдиним засобом впливу на правлячі особи чи партії, інституціональним механізмом громадянського контролю за їх діяльністю. Альтернативні вибори виконують такі соціальні функції: легітимація публічної влади, оскільки саме через вибори народ визначає своїх представників і наділяє їх мандатом на здійснення своїх суверенних прав протягом певного проміжку часу; нормалізування і зміна характеру громадського впливу на дії уряду; відображення політичної ситуації в країні. Результати альтернативнтх виборів дають достатньо об’єктивну оцінку ступеня впливу різних політичних сил, відображають настрої виборців, тенденції політичного життя. Альтернативні вибори певною мірою обмежують втручання народних мас в управлінський та політичний процеси, оскільки вибори відбуваються з певною періодичністю. Тому виборні посадові особи протягом визначеного терміну мають певну свободу в прийнятті рішень і можуть зважати на настрої громадськості. Незважаючи на те що альтернативні вибори можуть обмежувати інтенсивність масової політичної діяльності, оскільки мотивацію до участі в політиці мають ті громадяни, що дотримуються визначеної точки зору на проблеми політичного життя, такі вибори сприяють залученню великої кількості громадян до політики, незважаючи на їх відносну байдужість. альтернативні вибори слугують засобом селекції політичних лідерів, дають змогу громадянам передавати кермо управління тим особам, які вважаються гідними здійснювати керівні функції і владні повноваження, однак виборці не завжди можуть зробити точний вибір через застосування різноманітних передвиборчих маніпуляцій. альтернативні вибори натепер є оптимальним механізмом забезпечення розумного балансу між вимогами та підтримкою, незважаючи на притаманні їм недоліки. Світове співтовариство виробило низку критеріїв, за якими визначається міра інституціоналізованості процедури альтернативних виборів. У Всесвітній декларації прав людини зафіксовані основні критерії ефективності альтернативних виборів: «Кожна людина має право брати участь в управлінні своєю країною безпосередньо або через вільно обраних представників.
Воля народу має бути основою влади уряду; ця воля має знаходити свій вираз у періодичних і нефальсифікованих виборах, котрі повинні проводитись при загальному й рівному виборчому праві шляхом таємного голосування або ж через інші рівнозначні форми, що забезпечують свободу голосування» (ст. 21). У 1966 був прийнятий Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, який проголошує право кожного громадянина голосувати й бути обраним на справжніх періодичних виборах, що проводяться на основі загального й рівного виборчого права при таємному голосуванні, забезпечуючи вільне волевиявлення виборців. У червні 1990 був прийнятий Документ Копенгазької наради Конференції з людського виміру РБСЄ, у якому говориться, що воля народу, яка виражається вільно й чесно у ході періодичних справжніх виборів, є основою влади й законності будь-якого уряду. 26 березня 1994 Рада Міжпарламентського Союзу прийняла декларацію «Про критерії вільних і справедливих виборів». У ній визначається, що держава повинна: встановити дійову, неупереджену й недискримінаційну процедуру реєстрації виборців; сприяти становленню й вільній діяльності політичних партій, регулювати, по можливості, фінансування політичних партій і виборчих кампаній; забезпечувати розмежування партії та держави, встановлювати рівні умови для суперництва в ході виборів; приймати національні програми громадянської освіти; забезпечувати умови для ознайомлення з виборчими процедурами й правилами.