Альтернативні (лат. аlterno — змінюю) рухи — сучасні громадсько-політичні сили, яким притаманне негативне ставлення до існуючих соціальних систем, форм здійснення політичних процесів, стандартів поведінки і способу життя індустріального суспільства. Представники альтернативних рухів намагаються боротися із загрозою ядерного знищення, тотальної екологічної катастрофи, виснаженням ґрунтів і сировинних ресурсів, розпадом звичаїв і деморалізацією молодого покоління тощо. Виникнення альтернативних рухів стало реакцією на зниження авторитету представницьких органів влади, посилення її виконавчої ланки і тенденцій до бюрократизму. Альтернативні рухи протиставляють себе традиційним учасникам політичної боротьби і орієнтуються на ідеали пацифізму, гармонійного розвитку потенціалу кожної особистості. На ідеології альтернативних рухів вплинув утопічний соціалізм. Теоретиками альтернативних рухів були І. Ілліч, Й. Хубер і А. Горц. До альтернативних рухів належать екологічні, антивоєнні, феміністські рухи, а також різні соціальні ініціативи. Активістами альтернативних рухів, як правило, є освічені представники середніх прошарків.
З точки зору політичної орієнтації альтернативісти тяжіють до лівих, проте серед них є й прибічники консервативного світогляду. Особливою цілеспрямованістю відзначаються рухи громадянських ініціатив, які націлені на реалізацію конкретної мети (закриття шкідливого виробництва, упорядкованість території тощо), висувають альтернативні проекти щодо перебудови певної сфери суспільного життя (організація молодіжної комуни, альтернативної шкільної освіти тощо), і політичні рухи, що переростають у партії. Історично альтернативні рухи виникли в 70—80-ті XX ст., наслідуючи і продовжуючи в нових умовах традиції молодіжної революції 60-х, зокрема тієї частини молодих людей, яких називали «антиконформістами». Після періоду радикальної антипартійності, наприкінці 70-х, серед альтернативістів виникли партії екологічної орієнтації, які в деяких європейських країнах потрапили до парламентів. Важливу роль у політичній перебудові світу зіграли політичні альтернативні рухи, які активно виникали у країнах соціалістичного табору у другій половині 80-х ХХ ст., зокрема народні фронти, які діяли у Прибалтиці, Українська Гельсінська спілка, Народний Рух України. Наприкінці 90-х ХХ ст. активізувався альтерглобалізм (антиглобалізм), який узагальнено можна назвати рухом противників капіталістичної глобалізації.