Альтруїзм (лат. аlter — інший) — 1) система ціннісних орієнтацій особистості, за якої основним мотивом і критерієм моральної оцінки є інтереси іншої людини чи соціальної спільноти; 2) моральний принцип, згідно з яким благо іншої людини і вона сама морально більш значущі, ніж власне «Я» і його благо. Термін «альтруїзм» запровадив французький філософ О. Конт як протилежний поняттю «егоїзм». Центральною ідеєю альтруїзму є безкорисливість як непрагматично орієнтована діяльність суб’єкта, що виконується в інтересах інших людей і не вимагає реальної винагороди; безкорисливе самовіддане піклування про благо інших людей, на противагу егоїзму. За Е. Дюркгеймом, альтруїзм — це суспільний стан, за якого індивід повністю поглинається групою і не має суспільних цілей, що відрізняються від цілей групи; виконання обов’язку і слідування груповим нормам, що вважаються найвищими цінностями. Механізмом вияву альтруїзму може бути ситуативна альтруїстична установка, яка актуалізується в діях суб’єкта в конкретних ситуаціях. Альтруїзм може стати усвідомленою ціннісною орієнтацією, яка характеризує поведінку особистості загалом, у такому разі він стає сенсом життя особистості. Абсолютизація альтруїзму так само помилкова, як і його недооцінювання.
Реальна значущість альтруїстичної поведінки особистості визначається цінностями, які є основою відносин з іншими людьми. Альтруїзм може бути соціально-психологічним виявом гуманності, супроводжувати буденне спілкування та діяльність людей. Одним з основних моральних принципів альтруїзму проголошували буддизм, християнство, англійська етика XVIII ст. (А. Шефтсберн, Ф. Хетчесон, Д. Юм, А. Сміт, Б. Лейбніц, А. Шопенгауер, О. Конт). О. Конт розрізняв властивий тваринам інстинктивний альтруїзм, що об’єднує індивіда і рід; потім альтруїзм, який руйнується цивілізацією; далі знову альтруїзм виникає в межах цивілізації і перетворюється на спонтанну властивість, що об’єднує всіх людей в рід і потім руйнується цивілізацією. Г. Спенсер розглядав альтруїзм як адаптивну властивість, що виникає в процесі природної еволюції; Ніцше, переглядаючи еволюціонізм позитивістського спрямування, вважав, що альтруїзм є способом втечі слабких від своєї посередності, їх груповим егоїзмом, що протистоїть можливості досягнення надлюдської досконалості.