Амністія (грец. amnestia — забуття, прощення) — винятковий акт найвищого законодавчого органу держави про повне або часткове звільнення від кримінальної відповідальності і покарання певних категорій осіб, винних у вчиненні злочинів. Амністія є актом, винятковість якого визначається тим, що для кримінального законодавства загальним правилом є судове розв’язання питань про звільнення засудженого від покарання чи пом’якшення призначеного покарання. Амністія застосовувалася у Російській імперії, практикувалася у СРСР, передбачена законодавством більшості держав пострадянського простору, зокрема України. Законодавство інших країн інституту амністію практично не використовує. В Україні укази про амністію спочатку видавав Президент, а натепер, згідно з Конституцією (ч. 3, ст. 92), амністія оголошується законом, тобто перебуває у компетенції Верховної Ради. Амністія не скасовує і не змінює норм кримінального законодавства, вона є позасудовим звільненням від кримінальної відповідальності і покарання. За Законом «Про застосування амністії в Україні», амністія поширюється на конкретні, але індивідуально не визначені категорії осіб, котрі вчинили злочин. Актом про амністію можуть бути передбачені: повне звільнення вказаних у ньому осіб від кримінальної відповідальності чи від відбування покарання (повна амністія); часткове звільнення вказаних у ньому осіб від відбування покарання (часткова амністія). Закон не може передбачити заміну одного покарання іншим чи зняття судимості з осіб, які звільняються від відбування покарання. На підставі акта амністії стосовно осіб, які підпадають під неї, ухвалюється постанова про відмову в порушенні кримінальної справи або про її закриття, якщо вона знаходиться в органах попереднього слідства або в суді; виноситься обвинувальний вирок суду із звільненням винного від покарання; приймається постанова установи, що відає відбуванням покарання, про звільнення від нього або про зменшення строку покарання згідно з вказівкою закону. Не допускається застосування амністії до особливо небезпечних рецидивістів; осіб, яким вироком суду призначено пожиттєве ув’язнення; осіб, що мають дві і більше судимості за вчинення тяжких злочинів; осіб, яких засуджено за особливо небезпечні злочини проти держави, бандитизм, умисне вбивство; осіб, яких засуджено за вчинення тяжкого злочину. Законом про амністію можуть бути визначені також інші категорії осіб, на які вона не поширюється. Дія акта про амністію поширюється на злочини, скоєні до дня набуття ним чинності включно, і не поширюється на злочини, що тривають або продовжуються, якщо вони закінчені, припинені або перервані після прийняття закону про амністію.
У виняткових випадках, з метою припинення суспільно небезпечних групових виявів, чинність амністії (умовної) може бути поширена на діяння, вчинені до певної дати після оголошення амністії, за умови обов’язкового виконання до цієї дати вимог, передбачених у законі про амністію. Застосування амністії не допускається, якщо обвинувачений, підсудний або засуджений проти цього заперечує. Рішення про застосування або незастосування амністії приймає суд щодо кожної особи індивідуально на підставі ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за термін відбування покарання. Така особа викликається на судове засідання і може давати пояснення. Амністія не звільняє від обов’язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, покладеного на винну особу вироком чи рішенням суду. Особи, які відповідно до закону про амністію підлягають звільненню від відбування покарання, звільняються з місць позбавлення волі протягом трьох місяців після його опублікування. Особи, щодо яких застосовується скорочення терміну покарання, мають бути офіційно повідомлені про нове обчислення терміну покарання протягом місяця після опублікування акта амністії.