Аналіз порівняльний — сукупність логічних прийомів пізнання зовнішнього світу, що полягають у визначенні невідомого через його порівняння з відомим; з’ясування якостей (властивостей) явища за допомогою порівняння з іншими його якостями (властивостями) або якостями (властивостями) іншого явища. Порівняльний аналіз дає змогу встановлювати закономірності, вдаючись до порівняння стану дослідження об’єктів у різні часи, порівняння їх якостей у минулому з такими самими сучасними якостями для встановлення змін або тенденцій розвитку. Порівняльний аналіз допомагає розглядати конкретні явища у світлі різних історичних і соціальних передумов, передбачає використання змінних складного порядку, які можуть бути вилучені з культурного фону і вивчені у порівнянні. Порівняльний аналіз потребує зіставлення перемінних на фоні реальної або аналітичної єдності (уніформності) з метою виявлення чинників, мотивуючих варіативність. Порівняльний аналіз виконує такі функції: інтерпретація перемінних з точки зору аналітичних схем і розроблення системи контрольованого знання; оцінювання певних заходів і виявлення проблемної зони і тенденції; прогнозування інституційних трендів і процесів. За допомогою порівняльного аналізу отримують дані про варіації характеристик порівнюваних соціальних об’єктів під впливом перемінних політичного (інтернаціональні порівняльні дослідження), соціально-демографічного (міжнародні, міжрегіональні тощо порівняльні дослідження), культурологічного (міжкультурні порівняльні дослідження) характеру.
Порівняльний аналіз здійснюється за дотриманням таких методичних положень: однорідність методичного забезпечення порівняння; близька репрезентативність порівнюваних масивів даних, отриманих за допомогою опитування; еквівалентність семантики опитувальних листів можливому розходженню індикаторів, обумовленому різним соціальним контекстом, тощо. Порівняльний аналіз є двомірним: залежно від дослідного завдання, спрямованого на аналіз порівнювальних об’єктів у статиці чи динаміці, порівняння може відбуватися просторово (територіальні реплікації чи їх поєднання з вторинним аналізом проведених досліджень одного часового зрізу) або у часі (різні види повторюваних досліджень — панельні, лонгітюдні, тренд-дослідження, часові реплікації). У першому випадку йдеться про синхроністичний аналіз, який передбачає одночасне порівняння двох і більше об’єктів, у другому — діахроністичний, який використовується для порівняння одного або декількох об’єктів у різні історичні періоди. Необхідною передумовою кожного з цих видів порівняльного аналізу є наявність загальної властивості або спільної ознаки в порівнюваних соціальних об’єктах, на фоні яких можливі розрізнення варіацій досліджуваних перемінних.