Аналіз твору Вільяма Джеральда Голдінга «Шпиль»
Кульмінацією творчості В. Дж. Голдінга критики вважають роман-алегорію «Шпиль», в якому реальність і міф переплітаються іноді сильніше, ніж у «Володарі мух». Голдінг знову звертається до суті людської природи та проблеми зла, порушуючи філософське питання суперечності між суб’єктивними прагненнями людини та об’єктивними результатами її діяльності. Дія роману перенесена у середньовіччя, однак події стосуються соціальних та моральних проблем сучасності.
Настоятель Джослін вирішує прикрасити собор шпилем, щоб «піднести молитву в камені», незважаючи на втрату грошей, позбавлення щастя, віри, навіть життя. У цьому образі — фанатично наполегливого у своєму прагненні досягти мети настоятеля — розкривається внутрішня неспроможність людини, відірваної від реального життя. Виникає враження, що автор не тільки досконало вивчив основи та особливості архітектурного мистецтва, а й середньовічну архітектуру — настільки переконливо описано зведення шпиля. Однак під час роботи над романом він прочитав лише одну спеціальну книгу — «Статути собору».
Назва, наскрізна дія роману, ієрархія героїв виражають основну його архітектонічну домінанту — вертикальність, шлях догори від земних помислів до божественного змісту, першооснови усіх творчих інтенцій. Побудова шпиля зображується як важке, але неухильне піднесення. Фізична праця і духовні зусилля показані як двоєдиний шлях нагору, зміст якого прихований, поки цей шлях не подолано. Висота, на яку читач поступово підноситься разом із героями, відкриває, допомагає осягнути далечінь світу: чим вище до Неба, тим зрозумілішою стає Земля.
У романі чітко простежуються дві архітектонічні перспективи — вертикаль, що виражається в будівництві шпиля і духовному зростанні причетних до цього будівництва, і горизонталь, виражена в переплетенні людських доль, складності особистих взаємин. Ці домінанти утворюють хрест — не тільки як культовий символ, а і як вираження архітектоніки роману. Усе, що відбувається у творі, — це зведення настоятелем собору Джосліном свого хреста, на якому він і буде розіп’ятий. Різноманітним — явним і неявним — проявам Хреста в романі відповідає «хрестоподібність» оповідної структури: рух по вертикалі — до висот духу і до його низин — поєднується з рухом по горизонталі — у вигляді «розгалужень» і «переплетень» різних алегоричних і символічних значень. Таке поєднання дає справжнє знання, яке не можна передати словами і є незрозумілим для тих, хто не досяг, ціною жертв і страждань, ясності бачення. Страждання, яких зазнає герой, і співчуття читачів до нього спонукають до катарсисного переживання його змісту.
Досить багатозначний у романі образ шпиля, що зводиться над собором із хистким фундаментом. Він виражає екзистенціалістські уявлення про життя: шпиль — символ влади, натяк на необхідність мати під будь-якими ідеалами реальну основу.
Загалом у романах В. Дж. Голдінга розглядаються такі проблеми:
1. Людська вдача не є доброю, а наміри людини — переважно злі, і лише моральний імператив може стримувати прояви вдачі, навертати на правдивий шлях («Володар мух», «Спадкоємці», «Шпиль», «Вільне падіння», «Видима темрява»).
2. Зло — категорія метафізична («Володар мух», «Спадкоємці») і соціальна водночас («Шпиль», «Паперові люди»).
3. Особистісний, суспільний поступ — можливий, але він завжди поєднується з духовним регресом («Володар мух», «Спадкоємці»).
4. Буття цивілізації, яке герої Голдінга ототожнюють із появою свідомості («Спадкоємці»), суспільним договором («Володар мух»), завжди ускладнене моральною дилемою.
5. Уявлення людини про себе і світ, як правило, хибні, не є винятком навіть митець («Паперові люди»). Людина повинна пізнати свою сутність, інстинкти, інакше вони правитимуть нею як джерело зла.
В. Дж. Голдінг, моделюючи в романах проблеми людського буття, не дає рецептів їх вирішення. Для нього цінність художнього твору визначається множинністю його прочитань і тлумачень.
Українською мовою роман «Володар мух» переклала Соломія Павличко, повість «Бог-скорпіон» — Д. Костенко.