Аналіз твору Вірджинії Вульф «Між актами»
Останній роман В. Вульф «Між актами» також обмежений одним днем, як правило — літнім, червневим. Заголовок роману містить подвійний сенс. Життя кожного з чотирьох головних персонажів — Бартоломія Олівера, Люсі Суїзін, Айзи та Джайлза — реконструюється на фоні величезних історичних подій, трансформованих на сцені любительського театру. Час Чосера, Єлизаветинська епоха, Вік Розуму, Вікторіанська епоха і сучасна драма, відтворені на сцені таємничої міс ля Троб, протиставлені драмі, що розігрується між актами в реальному житті членів сім’ї.
Роман сповнений символів, метафор, алегорій. Холодна ваза поставлена в «серці дому», в кімнаті, де висять портрети предків, зберігає відчуття величі, тиші, пустоти. Переживання цього холодного існування минулого Вульф передає численними повторами слів «пустота», «холод». Упродовж роману над місцем дії згущуються тіні, настає морок, в якому пожвавлюється інтенсивність думки і внутрішнього драматичного конфлікту. На відміну від Пруста, який завдяки асоціаціям повертався в об’єктивну реальність, Вульф нехтує об’єктивною дійсністю або естетизує її. У фіналі роману чотири персонажі залишаються на самоті в атмосфері мороку. Проте відкритість фіналу в модерністів означає вихід свідомості за власні межі. «Затим піднімається завіса. Вони заговорили» — останні слова в романі.
За словами Е. Форстера, роман «Між актами» — це «дійство, що показує історію Англії від самих її витоків, яке під кінець втягує і глядачів у свій плин з тим, щоб вони продовжили історію».
У серпні 1940 року Вульф написала статтю «Думки про мир під час повітряного нальоту», закликавши покінчити з війнами, гітлеризмом, агресією, з «прагненням володарювати і забирати в рабство».
Творчість Вірджинії Вулф збагатила психологічну прозу новітньої доби, її романістика сприяла розвитку «потоку свідомості» в літературі ХХ ст.
Деякі твори Вулф українською мовою переклали І. Качуровський і М. Габлевич.