Аналіз твору Джеймса Джойса «Джакомо Джойс»
Дж. Джойс здобув визнання читачів як представник реалізму, а його «Дублінців» порівнюють з оповіданнями А. Чехова. Попри те, він свідомо обирає шлях модернізму. Першим його твором, написаним у руслі «потоку свідомості» (розкриття душевного стану персонажів, швидкої зміни їх переживань, роздумів, інтуїтивних осяянь, несвідомих асоціацій через внутрішній монолог, часто позбавлений логічних зв’язків між смисловими блоками), є психологічне есе «Джакомо Джойс» (1914). Поняття «потік свідомості» запозичене літературознавством із психології та філософії, конкретно — із книги Вільяма Джеймса «Наукові основи психології» (1980), у якій він порівняв свідомість людини з плином ріки, потоку: одна думка змінює іншу, оскільки людина під враженням запахів, звуків та інших зовнішніх «подразників» миттєво «перемикає» плин думок. У літературознавстві здавна існувало поняття «внутрішній монолог» героя. Літературу «потоку свідомості» Т. С. Еліот назвав літературою, написаною єдиним сучасним методом. У гіперболізації, універсалізації полягає принципова відмінність «потоку свідомості» від внутрішнього монологу, який використовували Сервантес, Вольтер, Бальзак, Драйзер, Хемінгуей, Шолохов. Однак у їх творах внутрішній монолог був лише літературним прийомом, а не методом, а тим більше композиційним стрижнем художнього твору. Дж. Джойс використовує «потік свідомості» як літературний метод, роблячи своїм творчим кредо увагу до внутрішнього світу людини, її психології.
З публікацією «Джакомо Джойса» пов’язана майже детективна пригода. Понад чверть століття минуло від смерті автора, коли відомий джойсознавець Р. Еллан перекупив цей шедевр у якогось колекціонера — європейця, який не захотів назвати своє ім’я. Це сталося 1968 р.
У цьому психологічному есе автор художньо відтворив (творчим методом «потоку свідомості») реальний епізод свого життя, коли він, зрілий уже чоловік, закохався у свою ученицю, молоду італійську єврейку Амалію Поппер, яка брала у нього уроки англійської. Іронізуючи над двадцятирічною різницею у віці, він жартома називає ліричного героя — Джакомо, натякаючи на знаменитого «серцеїда» Казанову. Крім того, варто зауважити, що події розгортаються переважно в Італії, де англійське «Джеймс» має італійський відповідник — «Джакомо», а тому Джойса в Італії і справді називали б Джакомо. Отже, епізод приватного життя письменника, коли він був закоханим і щасливим, знайшов свою трансформацію у шедеврі світової літератури.
Дж. Джойс писав тільки про Ірландію. Місцем дії в його оповіданнях, романах «Портрет художника замолоду» й «Улісс» є Дублін. Образ Ірландії — основний у художній палітрі Джойса. Створюючи його, він творив модель світу.