Аналіз твору Джеймса Джойса «Улісс»
В історію літератури ХХ ст. Дж. Джойс увійшов як письменник, що змінив традиційні уявлення про структуру роману, постійно шукав нові форми оповіді, доводячи їх до художньо-естетичної досконалості.
Роман, як пріоритетний у літературі жанр, Дж. Джойс повернув до його епічних витоків. Створюючи епос сучасного йому життя, епос масштабу «Одіссеї» Гомера («Улісс» — варіант імені «Одіссей»), він вступив у творче змагання зі своїми попередниками — Гомером, Данте, Сервантесом. Основою роману є гомерівський міф про пригоди Одіссея. Кожна глава зіставляється з конкретним епізодом мандрів героя, тому критика називає їх за епізодами «Одіссеї»: «Телемак», «Нестор», «Протей», «Каліпсо», «Пенелопа» та ін.
Складається роман із 18 епізодів, які можна поділити на три частини: «Телемахіда», «Мандри Улісса», «Повернення»:
Частина І. Телемахіда (епізоди 1—3).
1. (Телемак). 8 година. Башта Мартелло на околиці Дубліна. Стівен Дедал, студент-медик Бик Малліган і англієць Хейнс, що живе з ними, снідають. Стара селянка приносить молоко. Вона видається Стівену уособленням Ірландії.
2. (Нестор). 10 година. Стівен викладає історію в школі містера Дізі й отримує від нього доручення передати написану ним статтю в газету.
3. (Протей). 11 година. Йдучи берегом моря, Стівен занурюється в спогади й роздуми. Потік його думок нагадує примхливість моря, рух хвиль.
Частина ІІ. Мандри Улісса (епізоди 4—15).
4. (Каліпсо). 8 година. Дім Леопольда Блума на Еклс-стріт. Блум готує сніданок для Меріон. Іде в крамницю, де продають м’ясо. Отримує пошту. Розмовляє з Меріон. Тут і далі передано «потік свідомості» Блума.
5. (Лотофаги). 10 година. Блум виходить із дому. Дорогою заходить на пошту, в аптеку, купує лосьйон для Меріон, мило, йде в міські лазні.
6. (Аїд). 11 година. Блум їде на цвинтар на похорон свого знайомого Падді Дігнама. Тут батько Стівена — Саймон Дедал. Молебень за покійником Дігнамом. На душі Блума неприємний осад після зустрічі з Бойланом — антрепренером і коханцем Меріон.
7. (Еол). Опівдні. Редакція газети «Фрімен». Заходить Блум. Після того як він пішов, з’являється Стівен зі статтею містера Дізі. Блум і Стівен зустрічаються у дверях, але розходяться, не зупиняючись. Блум мимохідь кидає погляд на Стівена.
8. (Лестригони). 13 година. Біля музею Блум знову бачить Бойлана, що непокоїть його.
9. (Сцілла і Харібда). 14 година. Дублінська національна бібліотека. Стівен бере участь у дискусії про «Гамлета». Порушується тема «батька й сина». До бібліотеки заходить Блум і залишає її одночасно зі Стівеном, який не помічає, що Блум уважно його розглядає.
10. (Мандрівні скелі). 15 година. Містом у супроводі свити проїжджає віце-король.
11. (Сирени). 16 година. Готель «Ормонд». Тут Стівен. Сюди перед побаченням із Меріон заходить Бойлан. В «Ормонд» іде і Блум, проте дещо затримується в дорозі, купуючи конверт і папір.
12. (Циклопи). 17 година. Блум у барі. Він спілкується з відвідувачами, які не проти випити за його рахунок. Мирна розмова завершується сваркою та насмішками над Блумом. Дошкульні нападки патріотично налаштованих громадян спричинені єврейським походженням Блума.
13. (Навсікая). 20 година. Блум на набережній. Він іде тим самим маршрутом, яким зранку ішов Стівен. Блум занурюється у спогади про юність. У його свідомості виникає образ Меріон. Він думає про неї.
14. (Бики Сонця). Пологовий будинок. Блум цікавиться станом здоров’я знайомої Майни П’юрфой, яка народила чергового малюка. Серед студентів-медиків він бачить Стівена. Ця зустріч пробуджує в душі Блума почуття батьківської ніжності. Він згадує про померлого сина Руді.
15. (Цирцея). Опівночі. В кав’ярні Стівен бере участь у студентській вечірці. Заходить Блум. Він вирішує наглядати за Стівеном та піклуватись про нього. П’яного Стівена побили солдати. Він втрачає свідомість. Блум поруч чекає, допоки Стівен опритомніє.
Частина ІІІ. Повернення (епізоди 16—18).
16. (Евсей). Ніч. Блум і Стівен ідуть нічним Дубліном. У дешевій забігайлівці п’ють рідку каву, розмовляють із моряком, ідуть до будинку Блума, говорять про Ірландію.
17. (Ітака). Ніч. Будинок Блума на Еклс-стріт. На кухні Блум і Стівен згадують події минулого дня. Ведуть бесіду на різноманітні теми.
18. (Пенелопа). Ніч. У свідомості напівсонної Меріон спливають спогади, виникають картини її життя, образи близьких їй людей.
Це — загальна схема подій у романі, що передає лише зовнішні ознаки його змістового наповнення. Основне — «потік свідомості» Дедала, Блума, Меріон. Першим з’являється Стівен Дедал — герой роману «Портрет художника замолоду». Відбувається це через два роки після завершення дії в «Портреті…». Стівен — іронічний автопортрет молодого Джойса, інтелектуал, людина, яка відчуває труднощі у спілкуванні з іншими. Минуло більше року, як батько викликав його з Парижа телеграмою, щоб він міг попрощатися з матір’ю перед її смертю. Вже рік після похорону, а він усе ще в Дубліні і все ще носить траур. Стівен викладає історію в школі для хлопчиків, його пригнічує все навкруги — його помешкання, приятелі, робота. Він відчуває потяг до творчості, проте як особистість і як митець ще не сформувався і його внутрішні конфлікти обертаються здебільшого навколо його стосунків із батьками. Саймон своєю постійною критикою позбавляє сина віри в себе. Для Стівена він — «батько за плоттю», і тільки. А йому потрібний батько як духовна опора, який пробудив би в ньому творче начало.
Історія з матір’ю важким тягарем лежить на совісті Стівена: його переслідують спогади про відмову виконати передсмертне прохання матері — помолитись. Образ матері для нього зливається з уявленням про церкву, якої він зрікся, про батьківщину, яку залишив. Стівену необхідна духовна підтримка, щоб перебороти цю кризу, — йому потрібні духовні батьки. Про нього розлого йдеться у трьох перших главах, де він проводить урок у школі, розмовляє з її директором, потім фігурує у творі все рідше і рідше.
У четвертій главі на арену подій виходять містер Леопольд Блум і його дружина місіс Меріон (Моллі) Блум. Йому 38 років, він рекламний агент, звичайна людина, яких сотні тисяч; вона — співачка, яка виконує на концертах класичні арії та народні ірландські пісні. У них є п’ятнадцятилітня донька Міллі і був син Руді, який помер одинадцять років тому відразу після народження.
Леопольд і Міллі Блум не зовсім «свої» в Дубліні. Він — син ірландки й угорського єврея, що покінчив життя самогубством. У зараженій націоналізмом Ірландії Блуму постійно нагадують про його єврейське походження. Моллі — донька військового, росла без матері в гарнізоні в Гібралтарі. В ній збереглось щось іспанське, яке зігріває її у цій сирій країні. Смерть сина зруйнувала їхнє сімейне щастя — Моллі зраджує Леопольду із своїм імпресаріо Буяном Бойланом, а той, знаючи про це і люблячи її, фліртує з іншими жінками.
Описані в романі події відтворюють усього один день — 16 червня 1904 року, з восьмої години ранку до третьої години ночі. У цьому найдовшому дні світової літератури (обсягом понад сімсот сторінок) Дж. Джойс увічнив день знайомства зі своєю майбутньою дружиною Норою Барнакль. Рідний письменнику Дублін, його вулиці, магазини, ресторани, бібліотеки, цвинтарі й лікарні, алеї, сквери та приватні будинки, каплички й будинки розваг зображені з достовірною точністю. Дублін у Джойса — образ багатошаровий: чуттєво-реальне матеріальне середовище, яке по-різному сприймають герої роману; стародавня столиця однієї з найдавніших країн Європи; місто, розташоване на березі моря. Столичний блиск Дублін утратив, ставши, як уся Ірландія, європейською провінцією. Відчуття містечковості досягається тим, як часто на вулицях герої зустрічають своїх знайомих, одне одного, скільки місць встигають відвідати за один день, а також описами побуту дублінців, їхніх дрібних щоденних турбот, іронією автора стосовно їхніх політичних пристрастей.
16 червня 1904 року Блум вдягається в чорне, оскільки має піти на похорон знайомого, і цього літнього погожого дня траурний одяг виокремлює їх зі Стівеном у натовпі, одягнутому в світле. Після похорону він обідає, ходить у справах, відвідує знайому в пологовому будинку. Як Дедал підсвідомо шукає батька, так Блум підсвідомо шукає втраченого сина. Коли наприкінці довгого, наповненого турботами й подіями дня їхні шляхи перетинаються, Блум рятує сп’янілого Стівена від неприємностей з поліцією і запрошує до себе. Тут на кухні Блумів вони розмовляють за філіжанкою какао. Впродовж розмови Стівен приймає важливі рішення щодо свого майбутнього, а Моллі спить нагорі і марить у сні. Цим зануренням у свідомість Меріон (главою на сорок п’ять сторінок без розділових знаків) і її фінальним «так» роман звершується. Блум — центральна його фігура, Меріон і Стівен — побічні: роман розпочинається із Стівена і завершується Меріон.
Читач має справу з натуралістичним, сповненим найменшими дрібницями текстом, у якому нарація в різних главах подається різними способами (від третьої особи, від імені оповідачів безіменних і названих, від головних героїв).
Перші українські переклади оповідань Дж. Джойса були надруковані у літературних часописах наприкінці 20-х років ХХ ст. На той час припадає і ознайомлення вітчизняних письменників з романом «Улісс». Свідчення про це є в «Розповідях про неспокій» Ю. Смолича, приватних кореспонденціях В. Підмогильного і Григорія Косинки, щоденниках Ю. Яновського й у передмові до його «Творів» (1932). У 1934 р. побачила світ книга Д. Віконської «Джеймс Джойс. Тайна його мистецького обличчя». Деякі твори Дж. Джойса перекладали українською мовою О. Терех, В. Коротич, Я. Стельмах, В. Коптілов та ін.