Аполлінер Гійом (справжнє ім’я — Вільгельм Аполлінарій Костровицький; 1880—1918) — французький поет, драматург, літературний критик, романіст, представник авангардистської літератури.
По лінії матері В.А. Костровицький мав слов’янське коріння. Дід його був польським аристократом, змушеним утекти з Польщі, щоб уникнути покарання за участь у повстанні проти влади. Народився майбутній поет у Римі, де жив до 19 років, пізніше разом із молодшим братом і матір’ю оселяється в Парижі. Задля заробітку юнак починає працювати вчителем у багатій родині Міло, з якою подорожує країнами Європи. Із 1902 р. почали виходити друком його твори під псевдонімом Аполлінер. Друзями Аполлінера в Парижі стають Пікассо, Модільяні та багато інших митців. Аполлінер прагнув взяти участь у Першій світовій війні, але його прохання щодо служби довго не задовольняли, оскільки він не мав французького громадянства. У 1914 р. йому вдалося вирушити на фронт, 1916 р. його було поранено. Цього ж року Аполлінер стає громадянином Франції. Одужання йде важко, а 1918 р. Аполлінер помирає від іспанки, яка прогресувала на фоні хронічних хвороб. Стиль Аполлінера в літературі можна назвати «творчістю без табу». Особливістю його творчості стає потяг до експериментаторства, він демонструє свободу від стереотипів у мистецтві. Аполлінер широко застосовує верлібр (від франц. vers libre — вільний вірш) — вірш, який не має метра, рими, суворого ритму, однакової довжини рядків, проте сповнений музичності, внутрішньої поетики. Аполлінер першим почав писати без розділових знаків (з 1912 р.), оскільки вони здавалися йому зайвими.
«І справді є такими; ритм і паузи вірша — оце і є справжня пунктуація, іншої не треба», — так пише він у листі до свого рецензента. Беззнакове нововведення було підхоплене молодими французькими поетами Луї Арагоном, Полем Елюаром (в Україні це явище помітне у творчості М. Бажана, Г. Шкурупія). Іще одним досягненням Аполлінера є каліграми (вірші у вигляді малюнка). Поет прагне відтворити життя у цілісній формі і суті, він обстоює право «нового реалізму» на творчий пошук, а не копіювання дійсності. Під впливом живописців-кубістів він створює симультанеїстичні поезії — поєднує в одній площині декілька різнорідних об’єктів: малюнок і вірш («Зарізана голубка і водограй»), пише «поезії-розмови», «поезії-репортажі», які «через «окремі цеглинки», через асоціації стають єдиною поетичною цілісністю. У своїй творчості Аполлінер поєднав кубізм (принцип відображення реального світу у вигляді комбінацій геометричних фігур), футуризм (літературний напрям, позначений новаторством, експериментуванням), сюрреалізм (відтворення свідомого і підсвідомого в химерному поєднанні). Вірш-каліграма «Зарізана голубка і водограй» став поетичною емблемою Першої світової війни. Поет оплакує своїх друзів, які не повернулися з війни, він думає про тих, хто десь іще живий б’ється на Північному фронті: душа «ятриться з непокою», і водограй ніби ридає разом із ним. Загальнолюдська катастрофа увійшла в особисте життя ліричного героя, залишила страшний слід у його пам’яті.