Атеїзм (грец. atheon — безбожність) — світогляд, система поглядів, що характеризуються неприйняттям релігійних уявлень про світ і релігії загалом. Атеїзм не є нігілістичним запереченням релігії, ґрунтується на матеріалістичному розумінні світу, суспільства, людини, а матеріалістичним світоглядом, що історично виник і розвивався у межах матеріалістичної філософії. Вільнодумство (атеїзм є найрозвинутішою його формою) стосовно релігії завжди існувало в духовному житті суспільства і часто виконувало позитивну роль. Атеїзм, як і вільнодумство загалом, сприяв формуванню самостійного мислення, осмисленню світу як єдиного і матеріального, критичному ставленню до релігійних і церковних догм. Науковий атеїзм став послідовною формою вільнодумства, заснованою на матеріалістичному трактуванні історії. Його предметом є закономірності виникнення і розвитку релігії, дослідження її сутності, функцій, зв’язків з іншими явищами суспільної свідомості і життя суспільства, а також закономірності виникнення і розвитку вільнодумства.
До кола проблем, які вивчає науковий атеїзм, належать: релігієзнавство, тобто дослідження релігії з наукових позицій; історія атеїстичних вчень (вільнодумства); критика релігійного світогляду; методи атеїстичного виховання. В історії атеїзма виокремлюють такі етапи: вільнодумство та атеїзм у давньому світі; вільнодумство у середньовіччі; буржуазний атеїзм; революційно-демократичний атеїзм; марксистський атеїзм. Між атеїстичними вченнями різних історичних епох існує зв’язок, що виражається у спільності проблематики, методів підходу до критики релігії, оцінки сутності релігійної ідеології. У демократичному суспільстві особистість повинна мати право вільного вибору між сповідуванням будь-якої релігії чи дотриманням атеїстичних переконань. Справжня свобода думки, творчості, переконань дають змогу самостійно вирішувати питання про сенс життя, смерть і безсмертя людини, джерела моральних норм.