Безпека національна — 1) стан відсутності прямої чи прихованої загрози для стійкого і стабільного існування та розвитку держав чи їх громадян, здатність останніх ефективно протистояти зовнішнім і внутрішнім загрозам; 2) захист суверенітету, територіальної цілісності, політичної та соціально-економічної системи, культурної спадщини, духовних цінностей та свободи дій країни на світовій арені. Національна безпека пов’язана не тільки з виживанням громадян окремої країни, а й із забезпеченням стійкого та надійного самовідтворення.
У ширшому розумінні національна безпека — така взаємодія народу конкретної держави з іншими народами та країнами, коли об’єктивно відсутня відверта чи прихована загроза ключовим інтересам та цінностям (територіальним, економічним, культурним, релігійним, ідеологічним). Поняття безпеки пов’язане з найважливішими категоріями «національний інтерес», «сила» та «баланс сил». Функціональне призначення національної безпеки пов’язане з прагненням держави досягти у системі міжнародних відносин позицій, які б відповідали її державній могутності (зокрема, полягає у спроможності держави захистити себе від зовнішніх загроз).