Белль Генріх (1917—1985) — німецький прозаїк, публіцист, лауреат Нобелівської премії (1972).
Автор збірки оповідань «Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…» (1950), романів «Де ти був, Адаме?» (1951), «Більярд о пів на десяту» (1959), «Дім без господаря», «Очима клоуна» (1963), «Груповий портрет з дамою» (1971), «Втрачена честь Катаріни Блюм» (1974), «Дбайлива облога» (1979), «Жінки на тлі річкового пейзажу» (1985).
Народився в місті Кельн у Німеччині. Навчався в гімназії, де попри тиск уник вступу до молодіжної організації «Гітлерюгенд». Після гімназії працював бібліотекарем. Університетську освіту отримав після Другої світової війни. Генріху Беллю довелося стати солдатом вермахту (1939—1945). Проте фашистську ідеологію Г. Белль не сприймав. Після війни письменник увійшов у творчу спілку «Група-47», яка об’єднувала митців-антифашистів. Белль займав активну життєву позицію, у публіцистичних статтях виступав проти насильства в усіх його проявах, брав участь у мітингах на захист миру. Останні його твори пройняті тривогою щодо появи неофашистських тенденцій у Німеччині.
У своїх творах Белль порушував проблему моральної відповідальності німецького народу за наслідки війни, розв’язаної Гітлером. Головні персонажі його творів — звичайні люди, пересічні громадяни, які усвідомлюють провину німецького народу перед світом, не сприймають насильства й жорстокості, здатні на співчуття, глибоко усвідомлюють проблеми «нації-переможниці». Белль, який бачив війну на власні очі, не вдається до опису батальних сцен, вбивств, жорстокостей війни. Психологічний аналіз, символічний підтекст, притчеві узагальнення є характерною особливістю творчості Г. Белля.