Бентам (Bentham) Єремія (1748—1832) — англійський філософ, соціолог, політолог, правник, засновник теорії утилітаризму. Послідовно відстоював демократію, заклав основи сучасного лібералізму, запропонував теорію утилітаризму — філософії корисності. У праці «Вступ до принципів моралі і закону» Бентам наголошував, що людством володіють страждання та задоволення, кожен індивід прагне максимізувати задоволення (користь) і мінімізувати страждання (збитки). Інтереси особистості Бентам розглядав як домінуючі, а суспільні — як сукупність індивідуальних у основних працях («Теорія покарань і нагород», 1811; «Деонтологія, чи Наука про мораль», 1834). Основою гармонійного суспільства Бентам вважав принципи корисності, тобто досягнення найбільшого щастя для найбільшої кількості людей через особисті успіхи кожного з них. На його думку, право — це воля суверена, яка в ідеалі має бути тотожною закону, але на практиці суперечить йому. Він визнавав, що тільки юридично закріплений закон є справжнім, а неписаний закон завжди сумнівний.
Законодавство є системою правил, могутнім інструментом, завдяки якому суспільство може змінити свої соціальні умови з метою досягнення щастя людей. Громадянське право, на думку Бентама, повинно бути зорієнтоване на досягнення таких цілей, як забезпеченість, достаток, безпека та рівність людей. Бентам був прибічником розширення функцій держави в суспільстві, зокрема обґрунтовував необхідність допомоги бідним, виховання і освіти нижчих верств населення, розвитку науки, контролю над торгівлею і промисловістю; виступав за розширення виборчих прав, вільну торгівлю, конкуренцію. Його ідеї стали теоретичною базою для багатьох соціальних і адміністративних реформ вікторіанської епохи в Англії.