Богдан Лепкий, пісня«Видиш, брате мій…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Пісню «Видиш, брате мій…» Б. Лепкий написав під враженням від перегляду драми С. Виспянського про польський національно-визвольний рух 1830—1831 рр., дійових осіб якої — мужніх повстанців — М. Сивіцький порівняв із журавлиним вирієм. Про історію її створення Б. Лепкий згадував: «Я вертав з театру, з драми Виспянського “Ніч листопадова”, під ногами шелестіло пожовкле листя, а над головою лунали крики відлітаючих журавлів. Вірш склався немов сам із себе, без мого відома і праці.
До його підібрав музику мій брат, Лев Лепкий, січовий стрілець, і ця композиція стала улюбленою стрілецькою піснею». Це було далекого 1910 р., хоча твір помилково роблять на два роки молодшим.
Уперше текст «Журавлів» (саме так називався вірш Б. Лепкого) було надруковано у жовтні 1912 року у львівському літературно-мистецькому часописі «Неділя». Під ним стояв літературний псевдонім Б. Лепкого Нестор.
Пісня має всього лишень три строфи. Рядки короткі, найдовші мають вісім складів. Вони з особливою експресивністю, максимальною точністю відображають почуття людини, котру доля закинула в чужий край. Тому пісня швидко стала популярною серед українських емігрантів.
Ліричний герой, звертаючись до свого товариша, якому близькі й зрозумілі його переживання, із сумом повідомляє, що журавлі відлітають у вирій. Довгим сірим шнурком тягнуться вони в синьому небі, прощаючись з домівкою.
У тексті немає складних художніх засобів, усе просто й зрозуміло, і в цьому — його сила. Пісня побудована у формі розгорнутого порівняння: журавлі, що відлітають у вирій, задушевне звертання до друга, епітет «сірий», тужлива мелодія породжують тривогу, яка з кожним словом посилюється. Пісня звучить як щира сповідь тих, хто покидає рідну оселю:
Чути: кру! кру! кру!
В чужині умру,
Заки море перелечу,
Крилонька зітру.
Остання строфа особливо загострює почуття суму і журби. Звуконаслідувальні слова «кру! кру! кру!» увиразнюють імпресіоністичний образ журавлиного ключа. Кожне «кру» дає змогу не тільки почути, а й уявити силуети птахів. Розгортаючись паралельно, зорові та слухові образи створюють дивовижно сумну картину:
Мерехтить в очах
Безконечний шлях,
Гине, гине в синіх хмарах
Слід по журавлях.
У трагічні роки Першої світової війни ця пісня була своєрідним реквіємом за загиблими у кривавих січах початку ХХ ст. Виконували її українські січові стрільці. Долетіла вона і до Наддніпрянщини: «…Співали військовополонені галичани, щойно повернувшися зі своїх каторжних робіт: дробили каміння на бруківку біля Ланцюгового мосту. Свою пісню вони заспівували щовечора, ніч у ніч, і була це неначе вечірня молитва перед тим як відійти до сну. Вони співали її от уже котрий день, котрий місяць і не перший рік. І була це навіть не пісня, а молитва-благання: поклик о поміч!..
…Цю пісню вже добре знали на Печерську. І коли зринала вона з провалля під Черепановою горою, по всіх печерських садах, по схилах і горбах від Кловської до Косого капоніра, всі інші співи враз ущухали. Люди слухали сумної мелодії та трагічних слів і журилися разом з піснярами над гіркою долею», — так писав у романі «Реве та стогне Дніпр широкий» Ю. Смолич. Нині пісня звучить у хоровому виконанні.
Поезія «Видиш, брате мій…» Б. Лепкого вплинула на багатьох українських письменників, її відгомін вчувається у «Заметілі» Р. Купчинського, повісті «Чуєш, брате мій», романі «Червоні троянди» М. Івасюка, повісті-казці «Пригоди журавлика» В. Нестайка, повісті «Чуєш, брате мій» Ю. Хорунжого.
Богдан Лепкий, пісня«Видиш, брате мій…». Аналіз твору. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій