Бойкот (англ. boycott, від імені Ч. Бойкотта, до якого вперше у 1880 ірландські орендарі застосували цю міру) — спосіб економічної чи політичної боротьби, вид протесту проти чиїхось дій. Одним з перших був економічний бойкот англійськими колоніями у Північній Америці товарів, які ввозили з Англії в середині ХVIII ст. Суть його полягає в повній або частковій відмові купувати певний вид товару чи продукцію підприємства, найматися на роботу, виробляти певний товар (послугу). Політичний бойкот полягає в повній або частковій відмові від відносин з певною особою, організацією чи державою, бойкот виборів, урядових закладів та організацій, бойкот роботи в цих органах та заняття певних посад в них, бойкот організацій, які підтримує уряд, та ін. У міжнародних відносинах, за Статутом ООН, бойкот — одна з примусових мір (без застосування збройних сил) для підтримки миру.
Полягає у відмові держави підтримувати відносини з будь-якою державою чи групою держав. У Статуті Ліги Націй бойкот фігурував як вид санкції. Ці міри можуть включати повний чи частковий розрив економічних відносин, залізничних, морських, повітряних, поштових, телеграфних засобів повідомлення, радіозв’язку, а також розрив дипломатичних відносин. Бойкот може бути формою репресалій (мір у відповідь, застосовуваних проти неправомірних дій якої-небудь держави). Бойкот може охоплювати всі форми чи поширюватися на певні елементи міжнародних зв’язків. Характер та зміст бойкоту залежать від того, яка держава та з якою метою його застосовує. Формою бойкоту є припинення відносин з ким-небудь на знак протесту проти чого-небудь. Вторинний бойкот — заклик профспілки до відмови від придбання чи використання товарів, продуктів, що вироблені особами, які належать до інших профспілкових об’єднань, чи підприємцем, у якого виник конфлікт з профспілками (робітниками).