Булгаков Михайло Опанасович (1891—1940) — російський прозаїк, драматург, сатирик.
Представник напряму «магічного реалізму», автор творів «Нотатки на манжетах» (1923), «Фатальні яйця» (1925), «Дияволіада» (1925), «Нотатки юного лікаря» (1925—1926), «Біла гвардія» (1925—1927), «Життя пана де Мольєра» (1932—1933), «Майстер і Маргарита» (1928—1940).
Народився М. Булгаков у Києві. З 1906 р. сім’я жила у будинку №13 на Андріївському узвозі, де тепер знаходиться літературно-меморіальний музей Булгакова. Родина була великою (семеро дітей). Батько був професором Київської духовної академії, обидва діди його були священиками. Мати приділяла багато уваги вихованню дітей. Майбутній письменник успадкував від неї оптимізм, життєрадісність. Булгакови любили класичну літературу, захоплювались театром, часто влаштовували домашні вистави, усі діти грали на музичних інструментах, мали хист до співу. Михайло Булгаков знав напам’ять декілька опер і певний час навіть мріяв стати оперним співаком. Навчався в Київській гімназії, згодом з відзнакою закінчив медичний факультет Київського університету. У 1916 р. починає медичну практику в російській провінції. Спогади про цей період життя пізніше будить покладені в основу збірки оповідань «Нотатки юного лікаря». У 1918 р. Булгаков повертається до Києва, у ці неспокійні часи йому довелось пережити дев’ять змін влади з чотирнадцяти. При кожній владі він виконував свою роботу лікаря. З 1919 р. його мобілізують на південь Росії, де він на власні очі побачив звірства більшовиків, що підштовхнуло його приєднатися до військ Врангеля. Після розгрому білогвардійців він разом з іншими втікачами збирався виїхати за кордон, але захворів на тиф у Владикавказі. Після одужання влаштувався там на роботу. У цей час він зосередився на літературній праці, якій повністю присвятив себе після переїзду до Москви (з 1921 р.). Труднощі періоду московського життя відбиті ним у «Нотатках на манжетах». Заради заробітку він працює конферансьє, редактором приватної газети, журналістом газети «Гудок». Від 1923 р. один за одним із-під пера Булгакова виходять його твори. Своєрідне сприйняття дійсності письменником, сатирична спрямованість його творів викликає негативну оцінку влади. Постійне цькування, відмова у друкуванні творів, вимушене безробіття змушують письменника звернутися до уряду СРСР з листом, де він вимагає або дозволити йому друкуватися, або вислати його з країни. Завдяки цьому відбулася його телефонна розмова зі Сталіним, і Булгаков отримав роботу режисера у МХАТі.
У цей складний час його підтримувала дружина — Олена Сергіївна Булгакова, яка стала прообразом Маргарити («Майстер і Маргарита»). У своїх спогадах про письменника вона пише, що це була «людина сильної волі», «він неймовірно любив життя. Навіть помираючи, він сказав таку фразу: «Це не соромно, що я так хочу жити, хоча б і сліпим…»». Помер Булгаков 1940 р. від нефросклерозу. На його могилі лежить камінь з могили Гоголя. Ніби збулися його пророчі слова: «Учителю, укрий мене своєю чавунною шинеллю». «Я — містичний письменник», — говорив про себе Булгаков, усвідомлюючи водночас багатогранність своєї творчості. Для нього характерні поєднання реалістичного і фантастичного, комічного і трагічного. Письменник розглядає актуальні питання сучасності, його хвилюють проблеми духовного життя людини, філософські проблеми (сенс людського життя, особистість та її місце у світі, митець і влада, свобода і насильство). Булгаков досить скептично ставився до завоювань революції 1917 р., його сатирична фантастика виявляє недоліки суспільства, демонструє дисгармонію життя («Собаче серце», «Фатальні яйця»). Письменник правдиво відтворив проблеми інтелігенції 20-х років XX ст., якій не знайшлося місця в рідній країні («Біла гвардія», «Дні Турбіних»). Невтішні реалії життя під пером майстра перетворюються на гротескові картини. Для більшої переконливості Булгаков широко використовує прийом гіперболізації.