Булгаков Сергій Миколайович (1871—1944) — російський економіст, філософ, соціолог, богослов, публіцист та громадський діяч. Булгаков Сергій Миколайович осмислював релігійні проблеми у філософському і навіть соціологічному плані, займався екуменічною діяльністю (об’єднання всіх християнських церков). Світогляд Булгакова був багатогранним і неординарним. Більшість дослідників виокремлюють три етапи його творчої еволюції: легальний (точніше, критичний) марксизм (1896—1900), релігійна філософія (1901—18), богослов’я (з 1919). Еволюція поглядів Булгакова протягом всього його життя була органічною. На марксистському етапі, піддавши аналізу ідеї К. Маркса про людство, передусім ідею прогресу і держави майбутнього, Булгаков дійшов висновку про неможливість соціологічного обґрунтування глобальних закономірностей суспільного розвитку. У самій спробі встановити закономірності такого роду він помітив елементи утопізму та «богоборства», причому останнє вважав основним рушійним мотивом марксизму і соціалізму.
Булгаков підкреслював, що капіталістична Росія повинна для збереження своєї національної специфіки залишитись країною переважно аграрною та селянською. Булгаков спробував побудувати власну соціально-філософську систему, поєднавши досягнення німецької класичної філософії (переважно гносеологізм) з традиційно російським (у дусі християнізованого Платона) онтологізмом. Булгаков був рішучим прибічником упровадження соціології як навчальної дисципліни у програмах духовних семінарій та академій. Проект «християнської соціології», над яким працював Булгаков, у повному обсязі не був реалізований, але вплинув на розроблення конкретних соціальних проблем, якими він займався протягом всього життя: національне питання, природа суспільства.