Бурлацькі пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій
До соціально-побутової лірики належать бурлацькі пісні, що зародилися в середовищі бурлаків — людей без постійної роботи і постійного місця проживання, котрі в пошуках кращої долі змушені були виконувати найтяжчу сезонну роботу.
Бурлакування як соціальне явище виникло в період Руїни (60—80-ті роки ХVІІ ст.), а розвинулося за часів кріпацтва. Селяни-кріпаки втікали від поміщиків на вільні землі, приєднувалися до козаків, ішли на Запорозьку Січ. Чимало їх наймалося до багатих господарів, на різні промисли. Бурлаками ставали колишні козаки після знищення Січі, втікачі від рекрутчини, сироти. Були навіть гурти з бурлаків — тафи, що займалися виловлюванням, обробленням та продажем риби.
В Україні бурлаками називали самотніх бездомних людей, як правило, неодружених або тих, хто через певні обставини змушений був покинути родину. Вони виконували найважчу роботу: займалися хліборобством, випасали худобу, разом із чумаками їздили у Крим по сіль та рибу. М. Костомаров у праці «Про історичне значення російської народної поезії» писав: «…З поняттям про бурлаку поєднуються усякі нестатки, земні бідування і прикрості. На бурлака нападають усі нещастя, йому немає в світі пристанища, йому “ніде головки прихилити”, він — істота, віддана долею на страждання, але істота, яка усвідомлює весь жах свого становища у світі і тому найнещасніша». Життя на чужині, смуток за рідними, коханою, гіркі роздуми над власною долею іноді виливалися в тужливі рядки. Так створювалися бурлацькі пісні.
Бурлацькі пісні — невелика група соціально-побутових народних творів, у яких переважають мотиви злиденного життя бурлаків.
Своїм змістом давні бурлацькі пісні нагадують козацькі, чумацькі, заробітчанські та наймитські, які виражають народні погляди на соціальну нерівність. Тому слова «бурлак», «чумак», «козак», «приймак», «сирота» взаємозамінні в багатьох з них. Це дає підстави стверджувати про певну умовність виокремлення бурлацьких пісень із-поміж наймитських і заробітчанських.
Основні теми бурлацьких пісень — поневіряння в чужому краї, жорстокість господарів, туга за домівкою і родиною, нарікання на нещасливу долю. У них домінують скрута, смуток, тривожні переживання «бідної сиротини», журба за змарнованими літами, гіркі роздуми про передчасну старість. Зворушливо описано і смерть «бідаги», яка водночас була і порятунком від життєвих незгод.
Багато зібрав бурлацьких пісень І. Манжура. За їх мотивами він писав і власні вірші: «Бурлака», «З заробітків», «Бурлакова могила». До тужних бурлацьких історій зверталися також Я. Щоголів («Бурлаки», «На чужині»), І. Нечуй-Левицький («Бурлачка»), М. Вороний («Бурлацька») та В. Винниченко в оповіданнях збірки «Краса і сила».
Бурлацькі пісні. Український фольклор. Конспекти лекцій
Повернутися на сторінку Український фольклор. Конспекти лекцій