Біфуркація (лат. bifurcatio — роздвоєння) — стан динамічної системи в змінюваних умовах, який характеризується перевищенням нею своїх визначених граничних величин і переходом системи у кардинально новий динамічний режим. Біфуркацію використовують як метод наукового пізнання соціальних явищ, які відбуваються у моменти кардинальних перетворень суспільства. Термін «біфуркація» запропонував американський вчений Є. Ласло. Поняття «біфуркація» запозичене з теорії динамічних систем, у якій біфуркація позначала концепцію хаосу як складної і непередбачуваної форми порядку, відповідно до якої система набуває вигляду фазово-просторового графіка всіх можливих її сукупних станів. Коли система перевищує свої визначені граничні величини, «напружується» (наприклад, при нагріванні або тиску, що призводить до збільшення), вона з одного набору аттракторів (сил, що направляють її розвиток по визначених траєкторіях) переходить на інший і починає діяти інакше, тобто входить у новий динамічний режим. У точці переходу в новий стан і відбувається власне біфуркація (роздвоєння), після якої система реагує на інший набір аттракторів, що, формуючи іншу систему, задають їй нову, складнішу траєкторію. Використовуючи поняття «біфуркація», Є. Ласло вказує на подібність і єдність фундаментальних закономірностей еволюції світу природи, соціальних, політичних сфер, що дає підстави для оригінальних і несподіваних для соціології висновків. Є. Ласло доводить, що осмислення і об’єктивний аналіз нинішніх непередбачених суспільних процесів можливі лише за умови прийняття за основу феномена біфуркації, що дає кардинально новий спосіб пізнання суспільних систем і явищ. Біфуркація найточніше визначає фактори, що формують новий стан суспільства, вона відбувається тоді, коли порушується баланс між внутрішніми структуруючими систему силами і зовнішніми, що є її середовищем. Явище біфуркації досить адекватно характеризує контекст сучасних динамічних суспільних змін (вибухів): соціальні, економічні, суспільно-політичні системи нестабільні і тому приречені на біфуркацію.
Вона постійно супроводжує XX ст.: 1917 — локальна біфуркація в Росії, зумовлена невідповідністю внутрішніх і зовнішніх факторів; поява різнопланових аттракторів (тоталітаризм у колишньому СРСР, фашизм у Німеччині); 30-ті — період їх дозрівання, протистояння між ними і демократичними силами; 1945 — регіональна біфуркація, що призвела до створення соціалістичної системи, появи нових аттракторних протиборчих пар (Захід на чолі з Америкою і соціалістичний табір на чолі з СРСР); 1945—85 — період дозрівання системи; 1985—91 — досягнення нею граничних величин. У 1991 відбувається глобальна біфуркація, що призвела до повного розпаду системи й утворення значної кількості неосистем з новими численними аттракторами. Настав період становлення нових систем, їх адаптації одна до одної, що, у свою чергу, позначається на процесі формування нового світопорядку.