Біхевіоризм соціальний — напрям в американській психології і соціології, сутністю якого є спостереження за поведінкою людей, а методологічним підґрунтям — принцип позитивізму. Існують різні теорії соціального біхевіоризму: «стимул — реакція» (S — R), теорія «полючи», «психотерапевтичні» теорії і теорії «соціального навчання». Теорія «стимул — реакція» розглядає соціальну поведінку як реакцію організму на зовнішні стимули. Соціальний біхевіоризм зводить усі суспільні явища і процеси до взаємодії між стимулами, що впливають на людський організм, і реакціями цього організму, типологізації організмів на основі однорідних стимулів і відповідних їм реакцій. Принциповою є відмова від визнання будь-яких внутрішніх психологічних ланок, що опосередковують реакції людини.
У теорії «полючи» наголошується на індивідуальних особливостях реакції організму на стимули зовнішнього середовища. Її прихильники вважають, що на основі обліку індивідуальних особливостей організму можна визначати стимули, що спричиняють заплановану реакцію. У «психотерапевтичних» теоріях основна увага приділяється минулим подіям життя того чи іншого індивіда, минулим досвідом пояснюються індивідуальні особливості поведінки людини. За теоріями «соціального навчання», на соціальну поведінку впливають як індивідуальні особливості людини, так і зовнішні фактори.